«Генріада» (, французька вимова: ) — епічна поема 1723 року, написана французьким письменником епохи Просвітництва та філософом Вольтером. За словами самого Вольтера, поема стосується життя Генріха IV Французького та була написана на його честь, а також є оспівуванням його життяThe Henriade, p. IV. Ймовірним сюжетом є облога Парижа в 1589 році Генріхом III спільно з Генріхом Наваррським, який незабаром став Генріхом IV, але її темами є подвійне зло: релігійний фанатизм та громадянська незгода. Вона також стосується політичного стану Франції. Вольтер прагнув бути французьким Вергілієм, перевершуючи майстра, зберігаючи арістотелівську єдність місця — властивість класичної трагедії, а не епосу — обмежуючи людську дію між Парижем та Іврі. Вперше вона була надрукована (під назвою «Ліга») в 1723 році та перевидавалася десятки разів за життя Вольтера.

Структура Поема, що складається з десяти співів або пісень, складається з двох основних частин; перша суворо з історичної точки зору, і її матеріал є лише фактичним. Друга частина є більш вільною у своїй фактичній цілісності та більше черпає натхнення з уяви Вольтера. Ці «вигадки», як їх називає Вольтер, здебільшого стосуються Генріха IV та «черпають з областей дивовижного», і включають «пророцтво про навернення Генріха, про захист, наданий йому Святим Людовіком, його привид, вогонь з Небес, що знищує ті магічні дії, які тоді були такими поширеними тощо». Вольтер також зазначав, що різні інші частини поеми були суто алегоричними: «наприклад, подорож Розбрату до Риму, уособлення політики та фанатизму, храм кохання, пристрасті та вади тощо».

Поема була написана в реформованому стилі дванадцятискладового александринського двовірша. Він створив цей стилізований гекзаметр для драматичного ефекту. Деякі коментатори зазначили, що цей особливий ритм вірша не підходить до змісту та теми поеми. За словами редактора поеми О. Р. Тейлора, поема «рідко торкається чутливості сучасного читача»"" (Taylor's introduction, 1965, vol. I p. 9.), і читачі, які сподіваються на піднесений вогонь, будуть розчаровані, хоча вірші Вольтера завжди ідіоматичні та ніколи не є банальними. «Англійський нарис Вольтера про громадянські війни у ​​Франції. Витяг з цікавих рукописів» (1727) висловлює його просвітницькі думки щодо цих тем у прозовій формі, яка є більш доступною для сучасного смаку.

Критичне видання «Генріади» О. Р. ТейлораVoltaire, La Henriade. Édition critique avec introduction et des notes par O. R. Taylor (Geneva: Institut et Musée Voltaire), 2 vols, introduction and text. 1965. присвячує цілий том вступу, в якому пояснюється зародження ідеї та історія її публікації, контекстуальна теорія епосу та джерела як літературні, так і новітні історичні та сучасні події, а також зниження популярності поеми у дев'ятнадцятому столітті. Тейлор передруковує передмови до поеми вісімнадцятого століття, які завжди містили критичний апарат у вигляді власних нотаток Вольтера.

Рецепція «Анріада» — одна з двох епічних поем Вольтера, інша — «Орлеанська спідниця», в якій Жанна д'Арк стала темою сатири. Вольтер писав інші вірші за свого життя, але жодна з них не була настільки довгою чи детальною, як ці дві. Хоча «Анріада» вважалася великою поемою, однією з найкращих творів Вольтера, багато хто не вважав її його шедевром або найкращим твором, на який він був здатний; багато хто стверджував, що їй бракує оригінальності чи нового натхнення, і що в ній не було нічого справді надзвичайного. Дехто зазначав, що такий низький рівень якості був зумовлений нерозумінням Вольтером того, що він пише, та відсутністю у нього ентузіазму під час написання поемиMorley, p.153.

Примітки

Джерела