Цифрові гуманітарні науки (також цифрова гуманітаристика, англ. Digital Humanities, DH) — міждисциплінарна галузь на перетині гуманітарних дисциплін і цифрових технологій. Вона поєднує обчислювальні методи з гуманітарним дослідженням та викладанням: від побудови корпусів і обробки текстів до візуалізації даних, цифрової картографії і створення цифрових архівів.
Термін і підходи Як окрема сукупність практик цифрові гуманітарні науки виросли з напряму humanities computing. Використання терміна digital humanities закріпилося у 2000‑х роках разом із появою оглядових видань і навчальних програм, які наголошували на ширшій парадигмі, ніж просто оцифрування джерел. Для цього напрямку характерні колаборація, відкриті дані і програмні інструменти, експериментальна методологія та критичне осмислення цифрових практик у культурі й науці.
В Україні В Україні спільнота фахівців з цифрової гуманітаристики активно формується з початку 2020‑х. 23 грудня 2021 року в Києві відбувся рецензований міжнародний Воркшоп з Цифрової Гуманітаристики (DHW 2021) на базі Київського університету імені Бориса Грінченка; програма передбачала доповіді про цифрову історію, лінгвістичні корпуси, цифрові бібліотеки та освітню аналітику. Збірник матеріалів DHW 2021 опубліковано в серії ACM International Conference Proceedings, ISBN 978‑1‑4503‑8736‑1 (офіційний запис і DOI подано в репозитарії НАПН України).
Розвивається і освіта. В 2024 та 2025 роках Український католицький університет проводив «Літню школу з цифрової гуманітаристики», що поєднує лекції та практичні воркшопи з аналізу текстів, ГІС, візуалізації даних та застосування ШІ .
Важливою інституцією для цифрової історії є львівський Центр міської історії, який поєднує дослідження, цифрове архівування та публічну історію. Серед його цифрових проєктів — Lviv Interactive (цифрова енциклопедія міста) та Urban Media Archive (колекція оцифрованих візуальних і аудіовізуальних матеріалів).
Для цифрових досліджень української мови використовують великі відкриті корпуси. ГРАК (Генеральний регіонально анотований корпус української мови) містить тексти з регіональною та морфологічною розміткою і призначений для лінгвістичних студій граматики, лексики та варіативності мови. Спільнота lang‑uk публікує набори даних і великі корпуси українських текстів для NLP і гуманітарної аналітики (зокрема UberText і корпус законів).
До інфраструктури відкритої науки належить Open Ukrainian Citation Index (OUCI) — пошукова система і база даних відкритих наукових цитувань, яку підтримує Державна науково‑технічна бібліотека України; сервіс допомагає виявляти зв’язки між публікаціями та покращувати метадані українських видань.
Після 2022 року набули розголосу ініціативи цифрового збереження культурної спадщини й документування війни: 3D‑сканування пам’яток, цифрові колекції та каталоги проєктів документування. За повідомленням Le Monde, у 2024 році Державна архівна служба України оцифрувала десятки мільйонів документів, а міжнародні та місцеві актори координують сотні ініціатив із цифрового документування війни та пам’яті.
Див. також Генеральний регіонально анотований корпус української мови Корпус української мови Відкритий український індекс наукового цитування
Примітки
Посилання