Кваліфікаці́йна директи́ва — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який встановлює стандарти щодо того, коли громадяни третіх держав або особи без громадянства вважаються такими, що мають право на міжнародний захист у Європейській Унії. Директива встановлює мінімальні умови для надання особі , що є основоположним правом згідно з Хартією основних прав і центральною частиною . Вона була прийнята Європейським парламентом і Радою 13 грудня 2011 року та мала бути транспонована державами-членами до 21 грудня 2013 року. Директива є переробленою редакцією попередньої Кваліфікаційної директиви 2004 року.
Кваліфікаційна директива встановлює дві підстави для надання міжнародного захисту, а саме статус біженця відповідно до Конвенції про біженців та . Директива також встановлює підстави, за яких держави-члени можуть скасувати або відмовити в поновленні статусу .
Кваліфікаційна директива охоплює всі держави-члени Європейської Унії, окрім Данії та Ірландії, які виключені через їхні положення про відмову від участі у сфері свободи, безпеки та правосуддя. Однак Ірландія охоплюється попередньою Кваліфікаційною директивою від 2004 року.
Реформа
Новий проєкт 2016 року У 2016 році Європейська комісія представила низку пропозицій щодо змін до спільної політики надання притулку у відповідь на міграційну кризу в Європі. Поправки до Кваліфікаційної директиви пропонуються для посилення вимог до надання притулку особі. Водночас було запропоновано замінити Директиву Регламентом, який би зробив її положення безпосередньо застосовними по всій Унії. Проєкт має бути розглянутий Європейським парламентом та Радою відповідно до звичайної законодавчої процедури, перш ніж вона набере чинности.
У вересні 2020 року Комісія представила оновлений проєкт щодо нової політики щодо притулку, в якій збереглася пропозиція щодо нового Кваліфікаційного регламенту від 2016 року.
Див. також
Простір свободи, безпеки та юстиції
Примітки