Нафтопереробний завод «Галіція» (нім. Ölraffinerie „Galitsia“, пол. Rafineria Nafty „Galicja”) — один із перших нафтопереробних заводів на території України, що почав функціонувати з 1863 року (за іншими даними — з 1866 року). Був одним із найбільших нафтопереробних підприємств Галичини. Назву «Галіція» отримав у 1901 році.

Історія

Австрійський період Перше підприємство з переробки бориславської нафти діяло в Дрогобичі ще з 1848 року (за іншими даними — з 1859 року). Завод Шрайнера і Герца проіснував недовго і незабаром згорів.

У 1863 році (за іншими даними — у 1866 році) на його місці збудували нове підприємство, що належало акціонерному товариству «Ісаак Готліб та Герш Альтман» (нім. AG „Isaac Gottlieb i Hersch Altmann”).

У вересні 1880 року завод відвідав імператор Франц Йосиф І. З цієї нагоди робітникам видали нову уніформу, відремонтували браму та проклали дорогу. Підготовку до цієї події згодом детально описав Іван Франко в оповіданні «Задля празника».

Вже 1898 року на заводі роз­почато промислове виробництво парафіну.

У 1901 році (за іншими даними: 1905 році) підприємство було продано британській «Англо-Галицькій нафтовій компанії» (англ. „Anglo-Galician Oil Company”). Тоді ж завод отримав назву «Галіція», що стала його впізнаваним брендом.

Після липневих страйків 1904 року в Дрогобичі та Бориславі на заводі почали формуватися соціал-демократичні гуртки, які згодом сприяли розвитку активного лівого руху. Робітники регулярно проводили збори, запрошуючи лівих промовців із лекціями.

Станом на 1912 рік на заводі працювало 1500 робітників.

У 1914 році на підприємстві діяли дві установки для переробки нафти: періодична та безперервна. На установці періодичної дії використовували два куби для перегонки парафінистого фільтрату, що забезпечувало виробництво мастильної оливи.

Польсько-українська війна (1918—1919) Під час Польсько-української війни 1918–1919 років завод продовжував виробництво нафтопродуктів, зокрема для потреб Галицької армії. Відомо, що в 1919 році він постачав паливо для Повітряного флоту УНР. Крім того, на заводі налагодили випуск різноманітноїпанцерної техніки для потреб Галицької армії.

Згодом робітники заводу «Галіція» взяли участь у бунті місцевої міліції проти влади ЗУНР у 1919 році. Тоді кілька вантажівок із робітниками під червоними прапорами прибули до міста, щоб підтримати повстання.

Міжвоєнний період Після встановлення польської влади та врегулювання правового статусу галицьких земель завод почали активно розбудовувати, вийшовши на потужності близько 140 тисяч тонн переробленої нафти на рік.

У 1925 році на підприємстві спорудили установку термічного крекінгу типу «Cross».

«Галіція» стала першим підприємством у Міжвоєнній Польщі, яке розпочало виробництво дорожніх бітумів «Мольфальт» і «Гамбіт». Продукція заводу, зокрема оливи під маркою «Галтол», здобула визнання на внутрішньому ринку.

На початку 1930-х років на заводі відбулася серія страйків. За радянськими джерелами, їх організували члени КПЗУ: С. Дзедзиць, Ю. Мізес, А. Стецько, М. Стронський, Д. Колпецький.

Наприкінці 1930-х років видобуток нафти в Бориславі значно знизився, що позначилося на роботі заводу. У 1938 році «Галіція» переробила лише 56 тисяч тонн нафти.

10 вересня 1939 року німецька авіація здійснила авіаудар по Дрогобичу, однією з цілей якого був завод «Галіція». Внаслідок бомбардування на підприємстві спалахнула пожежа.

Наприкінці вересня 1939 року, після короткочасного німецького контролю, завод зайняли радянські війська. Його націоналізували та передали новоствореному тресту «Укрнафтопереробка» як Нафтопереробний завод №2.

Примітки