Директи́ва про за́хист фізи́чних осі́б у зв’язку з обро́бкою персона́льних да́них компете́нтними орга́нами з мето́ю попере́дження, розслі́дування, ви́явлення або́ криміна́льного переслі́дування криміна́льних зло́чинів або́ викона́ння криміна́льних покара́нь та що́до ві́льного перемі́щення таки́х да́них — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який застосовує принципи Загального регламенту про захист даних до обробки персональних даних у сфері , поліції, прокуратури та судів. Директива вимагає від держав-членів прийняти необхідні закони про захист даних у відповідних сферах.

Директива замінює Рамкове рішення Ради 2008/977/JHA від 27 листопада 2008 року про захист персональних даних, що обробляються в рамках співробітництва поліції та судової влади у кримінальних справах.

Разом із Загальним регламентом про захист даних, Директива (ЄУ) 2016/680 з травня 2018 року становить спільну рамку захисту даних Європейського Союзу. На відміну від Загального регламенту про захист даних, Директива не була включена до Угоди про ЄЕЗ. Вона застосовується в державах-членах ЄС, але не в Норвегії та Ісландії. Оскільки Данія відіграє особливу роль у просторі свободи, безпеки та права, для застосування Директиви в Данії була необхідна згода Фолькетингу. Вона була надана 25 жовтня 2016 року. На підставі статті 6а Протоколу № 21, доданого до Договору про Європейську Унію та Договору про функціонування Європейської Унії, Директива була обов'язковою для Сполученого Королівства та Ірландії в більшості випадків навіть без їх окремої згоди.

У листопаді 2018 року в рамках захисту даних набув чинності Регламент (ЄУ) № 2018/1725, який також є обов'язковим для інституцій та органів Європейської Унії.

Передумови Правила щодо захисту персональних даних раніше ґрунтувалися на Директиві 95/46/ЄС від 1995 року, яка зосереджувалася на захисті основоположного права на захист даних та гарантуванні вільного потоку персональних даних між державами-членами. Директива була доповнена конкретними положеннями про захист даних у сфері співпраці поліції та судів («третій стовп»), включаючи Рамкове рішення 2008/977/JHA. Тому Європейська Рада запропонувала Комісії оцінити чинні правові інструменти щодо захисту даних та, за потреби, представити подальші ініціативи. Європейський парламент схвалив цю пропозицію.

Під час реалізації Стокгольмської програми Комісія визначила, що ЄУ потребує більш комплексного та узгодженого підходу до захисту даних:Europäische Kommission: Зокрема, оскільки Рамкове рішення обмежувалося транскордонною обробкою даних і не включало обробку поліцейськими та судовими органами на національному рівні. Це могло призвести до проблем для співпраці поліції та судів. Крім того, Рамкове рішення допускало забагато винятків із принципу обмеження мети. Крім того, положення не розрізняли категорії даних відповідно до їхньої точності та достовірності. Воно також закликало до того, щоб дані, що ґрунтуються на фактах, розглядалися інакше, ніж дані, що ґрунтуються на думках та особистих оцінках, а також до розмежування між різними групами суб'єктів даних (правопорушники, підозрювані, жертви, свідки тощо), при цьому спеціальні гарантії вимагалися для осіб, які не є підозрюваними.

Правовий ґрунт Лише після Лісабонського договору ЄУ отримала конкретний правовий ґрунт для прийняття правил захисту даних, що також стосується поліцейської та судової співпраці у кримінальних справах. Стаття 16 ДФЄУ втілює принцип, що кожен має право на захист своїх персональних даних, закріплений у Хартії основних прав. Держави-члени також визнали, що «враховуючи специфічний характер сфер судового співробітництва у кримінальних справах та поліцейської співпраці, може виявитися необхідним прийняти спеціальні правила щодо захисту персональних даних та вільного руху таких даних у цих сферах, на основі статті 16 Договору про функціонування Європейської Унії».

Імплементація

Німеччина У Німеччині Директива була імплементована для федеральної юрисдикції Законом про адаптацію та імплементацію захисту данихGesetz zur Anpassung des Datenschutzrechts an die Verordnung (EU) 2016/679 und zur Umsetzung der Richtlinie (EU) 2016/680 (Datenschutz-Anpassungs- und -Umsetzungsgesetz EU – DSAnpUG-EU), auf buzer.de, Другим законом про адаптацію та імплементацію захисту даних та Законом про імплементацію Директиви (ЄУ) 2016/680Zweites Gesetz zur Anpassung des Datenschutzrechts an die Verordnung (EU) 2016/679 und zur Umsetzung der Richtlinie (EU) 2016/680 (Zweites Datenschutz-Anpassungs- und Umsetzungsgesetz EU – 2. DSAnpUG-EU), auf buzer.de у кримінальному провадженні та адаптацію положень про захист даних до Регламенту (ЄУ) 2016/679.Gesetz zur Umsetzung der Richtlinie (EU) 2016/680 im Strafverfahren sowie zur Anpassung datenschutzrechtlicher Bestimmungen an die Verordnung (EU) 2016/679 (StV-DSAnpUG-EU), auf buzer.de Це призвело до перегляду Частини 3 Федерального закону про захист даних (BDSG). У тій мірі, в якій державні органи земель обробляють персональні дані в рамках Кримінально-процесуального кодексу, Частина 3 BDSG застосовується відповідно ( § 500, абзац 1 Кримінального кодексу США).

Швейцарія Згідно з пунктом 102 преамбули Директиви (ЄУ) 2016/680, це являє собою подальший розвиток Schengen acquis. У цьому контексті існує угода між Європейською Унією, Європейською Спільнотою та Швейцарською Конфедерацією про асоціацію Швейцарії з імплементацією, застосуванням та розвитком Schengen acquis. В результаті, Закон про захист даних Шенгенської угоди (SDSG) набув чинности у Швейцарії 1 березня 2019 року.Bundesgesetz über den Datenschutz im Rahmen der Anwendung des Schengen-Besitzstands in Strafsachen (Schengen-Datenschutzgesetz, SDSG), auf fedlex.admin.ch Серед іншого, стаття 15 SDSG зобов'язує швейцарські федеральні органи повідомляти про порушення безпеки даних. На відміну від статті 33 Загального регламенту про захист даних, такі повідомлення повинні подаватись, якщо порушення ймовірно призведе до високого ризику для основних прав суб'єкта даних.

Джерела

Matthias Stief: Die Richtlinie (EU) 2016/680 zum Datenschutz in der Strafjustiz und die Zukunft der datenschutzrechtlichen Einwilligung im Strafverfahren. StV 2017, S. 470 ff.

Примітки