Тед Річардс Каллістер (; , Глендейл, Каліфорнія, США — ) — американський релігійний лідер, 21-й генеральний президент Недільної школи Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів з 2014 по 2019 рік. Служив у вищому церковному керівництві з 2008 по 2014 рік, зокрема був членом Президентства сімдесяти з 2011 по 2014 рік.

Народився в Глендейлі, Каліфорнія, в сім'ї Еффі Норін Річардс і Ріда Еддінгтона Каллістера. Батьки народилися в Солт-Лейк-Сіті. Батько брав участь у місії Церкви СПД у Великій Британії. Мама Норін була дочкою Легранда Річардса, верховного єпископа Церкви СПД, а пізніше служив членом Кворуму Дванадцяти апостолів. На момент одруження батьків Каллістера у 1932 році Легранд Річардс був їхнім президентом колу в південній Каліфорнії.

У середині 1960-х років служив місіонером Церкви Святих останніх днів у Місії Східноатлантичних штатів у Вашингтоні, округ Колумбія. Здобув ступінь бакалавра з бухгалтерського обліку в Університеті Бригама Янґа, ступінь доктора юридичних наук в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі та ступінь магістра права в Нью-Йоркському університеті, спеціалізуючись на податковому праві. Працював юристом у південній Каліфорнії. Якийсь час обіймав посаду президента Ради бойскаутів Америки Вердуго-Гіллз. Лавреатом нагороди «Покровителі мистецтв» 2019 року, яку надає Асоціація натхненного мистецтва, що базується в Солт-Лейк-Сіті, штат Юта«2019 IAA/JSMB Art Show», Inspirational Art Association, 20191. Retrieved on March 14, 2020..

Служба в Церкві Святих останніх днів Служив у Церкві СПД єпископом, президентом колу, регіональним представником і головою округу Сімдесяти. 2001 року допоміг випустити брошуру «Доктрина включення» про допомогу нечленам Церкви та заявив: «Ми недосконалі люди… [але] ми хочемо, щоб про нас говорили, що ми найкращі сусіди у світі»Lobdell, William. «In Hostile Society, Ex-Mormons Band Together», The Washington Post, December 30, 2001. Retrieved on March 14, 2020.. З 2005 по 2008 рік служив президентом Східної місії Торонто, Канада. 2008 року, перебуваючи в Канаді, його покликали служити представником вищої влади та членом Другого кворуму сімдесяти. Пізніше служив радником, а потім президентом Тихоокеанського регіону, проживаючи в Окленді та опікуючись діяльністю Церкви СПД у Новій Зеландії, Австралії та на островах Тихого океану. 2011 року призначений членом Президентства сімдисяти, замінивши Клаудіо Р. М. КостуWalker, Joseph. «Leadership changes announced during Saturday afternoon LDS general conference session», Deseret News, October 1, 2011. Retrieved on March 14, 2020..

На генеральній конференції церкви у квітні 2014 року звільнений з посад у вищому церковному керівництві та Президентства сімдесяти; вакансію в Президентстві сімдесяти заповнила Лінн Г. Роббінс. Каллістера одночасно покликали на посаду генерального президента недільної школи церкви, змінивши Рассела Т. Осгуторпа. Каллістер обрав Джона С. Таннера та Девіна Г. Дюрранта своїми радниками. 2015 року його статті на теми моралі та скромності цитували в газеті «Вашингтон пост»Stack, Peggy Fletcher. «Does Mormon modesty mantra reduce women to sex objects?», The Washington Post, March 5, 2014. Retrieved on March 13, 2020..

У травні 2015 року Церква оголосила, що Таннер став наступним президентом Університету Бригама Янґа на Гаваях. Тому у червні 2015 року Дарранта покликали першим радником, а Браян К. Ештон змінив Дарранта на посаді другого радника. Поки Каллістер служив генеральним президентом недільної школи, церква перейшла на використання навчальної програми «Приходьте, йдіть за Мною».

Відповідно до нової практики, коли посади в церковних організаціях обіймають протягом 5 років, Каллістера з радниками звільнили у квітні 2019 року, а Марк Л. Пейс змінив його на посаді. Як і у випадку з попередніми звільненими членами Другого кворуму сімдесяти, церква називає Каллістера почесним генеральним діячемCallister, Tad R. «How the Church ruins its members for any other church», Church News, December 15, 2019. Retrieved on March 14, 2020..

Особисте життя та смерть У роки навчання в Університеті Брігама Янґа познайомився зі своєю дружиною Кетрін Луїзою Сапоріті. Вони одружилися 1968 року та виховали шість дітей.

Його теща все життя була членом церкви. Його тесть, Анджело Луїс Сапоріті, приєднався до церкви під час служби в армії на Гаваях через деякий час після одруження.

Старший брат Каллістера, Дуглас Л. Каллістер, був членом Другого кворуму сімдесяти з 2000 по 2009 рікTaylor, Scott. «Pres. Monson tells priesthood holders to keep feelings in check», Deseret News, October 4, 2009. Retrieved on March 14, 2020..

Помер 9 жовтня 2025 року у 79 років.

Політична активність 2023 року Біблію та Книгу Мормона вилучили зі шкіл округу Девіс, штат Юта, через те, що насильство в текстах книг визнали таким, що суперечить законодавству штату, Каллістер схвалив християнські тексти в школах.

2023 року став головою комітету некомерційної та безпартійної організації «Чому я люблю Америку». Місія організації полягає у відродженні духу патріотизму, навчанні людей про батьків-засновників та Конституцію, а також у розвитку усвідомлення Божої руки в Америці.

30 серпня 2023 року головував на заході «Чому я люблю Америку», який започаткував місячну серію заходів у штаті Юта, присвячених релігії та Конституції США.

Бібліографія

Callister, Tad R. (2015), The Blueprint of Christ's Church, Salt Lake City, Utah: Deseret Book, Callister, Tad R. (2019), A Case for the Book of Mormon, Salt Lake City, Utah: Deseret Book, Callister, Tad R. (2021), America's Choice: A Nation Under God or Without God?, Springville, UT: Cedar Fort, Inc., Callister, Tad R. (2023), America's Destiny: Choosing God's Will or Ours, Springville, UT: Cedar Fort, Inc.,

Примітки

Посилання