Глядіння пчіл у Баєві (також відоме як Бортництво. Глядіння пчіл по-Баївськи) — традиція народного промислу, елемент нематеріальної культурної спадщини Волинської області. Охоплює унікальні знання, практики та обряди, пов'язані з бджільництвом, що історично склалися та передаються з покоління в покоління у селі Баїв Луцького району. Традиція включає методи догляду за бджолами протягом року, збір меду, а також ритуальні дії, що супроводжують пасічницький сезон. У жовтні 2022 року промисел було внесено до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Історія та визнання У жовтні 2022 року народний промисел «Бортництво. Глядіння пчіл по-Баївськи» було внесено до переліку об'єктів нематеріальної культурної спадщини Волинської області. Елемент зареєстровано під номером 11. Галузь спадщини, до якої він належить, визначена як «знання та практики, що стосуються природи та всесвіту; господарські практики». На момент реєстрації було зафіксовано 30 носіїв традиції віком від 15 до 73 років, серед яких є як чоловіки, так і жінки.
Станом на квітень 2024 року в обласному переліку налічувався 21 об'єкт нематеріальної культурної спадщини. Елементи з регіонального списку можуть згодом бути включені до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Сутність традиції Традиція «глядіння пчіл» охоплює цілий комплекс знань і практик, які передаються від старшого покоління молодшому, зокрема від батьків до дітей. Головним хранителем традиції є пасічник Іван Душак, який перейняв ази бортництва від свого тестя і продовжує цю справу на тій самій локації — серед вишневого саду, закладеного понад 80 років тому.
Пасічницькі практики Практична складова традиції включає сезонні роботи на пасіці. Навесні, зазвичай у квітні, пасічники проводять перші весняні роботи: оглядають бджолині сім'ї, чистять вулики, забирають зайві рамки та підставляють нові, щоб бджоли мали простір для роботи і не починали роїтися («не заклали маточники»). Для подальшого збору меду до конструкції вулика додають нові корпуси з рамками.
Особливою частиною традиції є виведення бджолиних маток, що вимагає постійної уваги та догляду. Пасічники ведуть чіткий графік огляду, оскільки матки виходять через 16 днів і можуть вбити одна одну, якщо з'являться раніше. Ця робота не має вихідних чи свят і вимагає відданості навіть за несприятливої погоди.
Обрядовість Ключовим обрядовим дійством, що символізує початок пасічницького року, є святкування Теплого Олекси 30 березня. У цей день пасічники: Виносять вулики із зимівників. Проводять обряд благословення бджіл на плідний сезон, замовляючи їх, «щоб інших хазяїв не шукали». Моляться до Бога та святого Олексія, покровителя бджолярів, про гарне літо та рясний медозбір. Окроплюють вулики освяченою в храмі водою.
Святкування супроводжується екскурсіями для громади та гостей, дегустацією різних сортів меду та питних медів, що сприяє популяризації традиції.
Носії традиції Основним хранителем та популяризатором традиції є пасічник з 35-річним стажем Іван Душак. Він не лише доглядає власну пасіку, але й активно передає свої знання, організувавши школу бджільництва для місцевих дітей. Його дружина Зоя Душак також є носієм традиції, відповідаючи за збір та переробку меду.
Традиція бджільництва у Баєві є живою і підтримується іншими членами громади, зокрема пасічницею Надією Конечною, яка займається бджільництвом понад 10 років і має 24 рамкові вулики та власний апібудиночок. Важливу роль у збереженні та популяризації відіграє голова Братства бджолярів Землі Волинської «Ройовий Стан» Володимир Дмитрук.
Продукти бджільництва Баївські пасічники отримують кілька видів меду протягом сезону. Перший мед, «білий», збирають під час цвітіння яблунь та вишень. Він має м'який смак, схожий на сметану, і особливо подобається дітям. Пізніше з'являється «жовтий» липовий мед, а також гречаний. Мед викачують від трьох до п'яти разів за сезон. У 2023 році з пасіки Івана та Зої Душаків було накачано 750 кілограмів меду.
Окрім меду, традиція охоплює виготовлення та споживання питних медів, медових мазей та іншої продукції бджільництва.
Центр збереження традиції Осередком збереження та популяризації традиції є Музей бджільництва та історії села Баїв, заснований у 2012 році. Музей, яким опікується Іван Душак, є не лише сховищем унікальних експонатів (старовинних вуликів, бортів, дуплянок, пасічницького реманенту), але й живим центром, де проводяться обрядові дійства, семінари для пасічників та навчальні заняття для молоді.
Музей є частиною туристичного «Медового маршруту», розробленого волинськими бджолярами, що сприяє ознайомленню широкого загалу з унікальною спадщиною Баєва.
Галерея
Див. також Нематеріальна культурна спадщина України Баїв Бджільництво Бортництво
Примітки