Директи́ва про спі́льні правові́ ра́мки для електро́нних комунікаці́йних мере́ж та по́слуг — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який забезпечував спільну регуляторну базу для всіх телекомунікаційних мереж і послуг, як наземних, так і супутникових, кабельних і бездротових. Разом із чотирма іншими галузевими нормативними актами та директивою про конкуренцію вона становила так званий «телекомунікаційний пакет», який замінив численні попередні положення, що диференціювалися за типом мережі.Zaccaria (2016) cap.V, p.192
Вона встановлює необхідність існування Національних регуляторних органів (НРО) для сектору електронних комунікацій (таких як у випадку Італії), незалежність яких має бути забезпечена.Zaccaria (2016) cap.V, p.192Zaccaria (2016) cap.IV, pp.145-6 Вона також підпорядковує антимонопольному регулюванню.Zaccaria (2016) cap.V, p.192 У статті 8 директиви також було передбачено, що ці органи можуть мати повноваження, спрямовані на сприяння плюралізму в засобах масової інформації та культурному та мовному розмаїттю.Zaccaria (2016) cap.IV, pp.145-6
Модель, що передбачає незалежний орган, що має компетенцію в галузі телекомунікацій, вже була оголошена в директиві 97/13/ЄС від 1997 року.
Див. також
Право на інформацію Електромагнітний спектр Радіочастота Радіохвилі Радіозв'язок Телерадіомовлення
Примітки
Бібліографія
Zaccaria (2016) Diritto dell'informazione e della comunicazione, 9ª edizione
Посилання
Текст директиви на офіційному вебсайті Європейської Унії