Ендотелін 2 Ідентифікатори Символ EDN2 Ген NCBI 1907 рік HGNC 3177 ОМІМ 131241 Послідовність посилань NM_001956 УніПрот П20800 Інші дані Локус Хр. 1, с. 34 Ендотелін 3 Ідентифікатори Символ EDN3 HGNC 3178 ОМІМ 131242 Послідовність посилань NM_000114 УніПрот P14138 Інші дані Локус Хр. 20 q13.2-q13.3 Ендотелін 3 Ідентифікатори Символ EDN3 HGNC 3178 ОМІМ 131242 Послідовність посилань NM_000114 УніПрот P14138 Інші дані Локус Хр. 20 q13.2-q13.3 Ендотелі́ни — це пептиди, які діють через рецептори та мають ефекти в багатьох органах. Головним ефектом ендотеліну є звуження кровоносні судини та підвищення кров'яного тиску. При надмірній експресії вони сприяють підвищенню кров'яного тиску (гіпертензії), серцевим захворюванням та іншим захворюванням.

Ендотеліни складаються з 21 амінокислоти. Виробляються переважно в ендотелії та відіграють ключову роль у судинному гомеостазі. Ендотеліни пов'язують з судинними захворюваннями кількох систем органів, включаючи серце, легені, нирки та мозок. Станом на 2025 рік ендотеліни залишаються предметом широких фундаментальних та клінічних досліджень для визначення їхньої ролі в кількох системах органів.

Етимологія Ендотеліни отримали свою назву від ендотеліальних клітин з культури яких їх було виділено.

Ізоформи Існує три ізоформи цього пептиду (ідентифіковані як ET-1, 2, 3), кожна з яких кодується окремим геном, з різними ділянками експресії та зв'язуванням щонайменше з чотирма відомими рецепторами: ETA, ETB1, ETB2 та ETC.

У людини гени ендотеліну-1 (ET-1), ендотеліну-2 (ET-2) та ендотеліну-3 (ET-3) розташовані відповідно на хромосомах 6, 1 та 20.

Механізм дії та функції Ендотелін функціонує два рецептори, пов'язаних з G-білком (ETA та ETB відповідно). Ці два підтипи рецепторів ендотеліну розрізняються в лабораторії за порядком їхньої спорідненості до трьох ендотелінових пептидів: рецептор ETA є селективним для ET-1, тоді як рецептор ETB має однакову спорідненість до всіх трьох ET пептидів. Два типи рецепторів ET розподілені по різних клітинах та органах, але з різними рівнями експресії та активності, що вказує на поліорганність рецепції ендотеліну. Більшість рецепторів ендотеліну в корі головного мозку людини (~90 %) належать до підтипу ETB.

Ендотелін-1 є найпотужнішою відомою ендогенною хімічною речовиною, що впливає на судинний тонус у всіх системах органів. Секреція ендотеліну-1 викликає вазоконстрикцію та впливає на локальний ріст і виживання клітин. ЕТ-1 задіяний у розвитку та прогресуванні кількох серцево-судинних захворювань, таких як атеросклероз та гіпертензія. Ендотелін також відіграє певну роль у мітогенезі, ангіогенезі, рості кісток, рецепцій болю та виникненні пухлин. Клінічно антагоністи ендотелінових рецепторів використовуються для лікування легеневої артеріальної гіпертензії.

Ендотелін-2 відрізняється від ендотеліну-1 двома амінокислотами та іноді має таку ж спорідненість до рецепторів ETA та ETB, як і ендотелін-1. Дослідження показали, що ендотелін-2 відіграє значну роль у фізіології яєчників і може впливати на патофізіологію серцевої недостатності, імунології та пухлин.

Фізіологічні ефекти Ендотеліни є найпотужнішими з відомих вазоконстрикторів. Надмірна секреція ендотеліну в легенях може спричинити легеневу гіпертензію, яку в попередніх дослідженнях можна було лікувати бозентаном, ситаксентаном або амбрізентаном.

Ендотеліни беруть участь у серцево-судинній функції, гомеостазі рідини та електролітів та нейрональних механізмах у різних типах клітин. Рецептори ендотеліну присутні в трьох частках гіпофіза, які при впливі ET-1 демонструють підвищену метаболічну активність.

ET-1 сприяє судинній дисфункції, пов'язаній із серцево-судинними захворюваннями, зокрема атеросклерозом та гіпертензією. Рецептор ETA розташований переважно на гладком'язових клітинах судин, опосередковуючи вазоконстрикцію, тоді як рецептор ETB розташований переважно на ендотеліальних клітинах, викликаючи вазодилатацію внаслідок вивільнення оксиду азоту.

Зв'язування тромбоцитів з рецептором ендотеліальних клітин LOX-1 викликає вивільнення ендотеліну, що індукує ендотеліальну дисфункцію.

Клінічне значення Поширення ендотелінових пептидів та їх рецепторів вказує на їхню участь у широкому спектрі фізіологічних та патологічних процесів у різних системах органів. Серед численних захворювань, що потенційно виникають внаслідок порушення регуляції ендотеліну, є:

кілька видів злоякісних пухлин церебральний вазоспазм після субарахноїдального крововиливу артеріальна гіпертензія, легенева гіпертензія та інші серцево-судинні захворювання рецепція болю гіпертрофія шлуночків серця та серцева недостатність Геморагічна лихоманка денге Цукровий діабет 2-го типу деякі випадки хвороби Гіршпрунга

При інсулінорезистентності високий рівень інсуліну в крові призводить до збільшення вироблення та активності ET-1, що сприяє вазоконстрикції та підвищує артеріальний тиск.

ЕТ-1 порушує поглинання глюкози скелетними м'язами у осіб, резистентних до інсуліну, тим самим погіршуючи цю патологію.

У попередніх дослідженнях було показано, що ін'єкція ендотеліну-1 у латеральний шлуночок головного мозку значуще стимулює метаболізм глюкози у певних взаємопов'язаних ланцюгах мозку та викликає судоми, що вказує на його потенціал для різноманітних нейронних ефектів при таких станах, як епілепсія. Рецептори ендотеліну-1 існують у нейронах мозку, що вказує на потенційну роль у нейронних функціях.

Антагоністи ендотеліну Найпершими виявленим антагоністами для ЕТА, були речовини BQ123, а для ETB — BQ788. Селективний антагоніст ЕТА — амбрізентан був схвалений для лікування легеневої артеріальної гіпертензії у 2007 році, після чого був винайдений більш селективний антагоніст ЕТА ситаксентан, реєстрація якого пізніше був вилучена через потенційно летальний вплив на печінку. Бозентан був попередником мацитентану, який був схвалений для використання у 2013 році.

Примітки