Іцхак-Айзік Га-Леві Герцоґ (івр. ; 3 грудня 1888, Ломжа, Російська імперія — 25 липня 1959, Єрусалим) — ізраїльський рабин, богослов і громадський діяч, перший ашкеназький головний рабин Ізраїлю (з 1948 по 1959 рік), а до того — головний рабин Ірландії (1922–1936) та рабин єврейської громади Британського мандату в Палестині (1936–1948).

Відомий як провідний галахічний авторитет, який прагнув поєднати єврейське релігійне право із сучасними викликами державного життя. Під час і після Голокосту ініціював пошук і повернення єврейських дітей, перехованих у християнських родинах, до єврейських громад. Автор низки наукових і богословських праць, зокрема дослідження про походження синьої фарби тхелет (תכלת), згаданої у Торі.

Біографія

Ранні роки та освіта Іцхак-Айзік Га-Леві Герцоґ народився 3 грудня 1888 року в місті Ломжа (тоді — Російська імперія, нині — Польща) у родині рабина Йоеля Лейба Герцоґа. У дитинстві переїхав разом із родиною до Лідса у Великій Британії, де його батько очолив місцеву єврейську громаду.

Отримав традиційну релігійну освіту — вивчав Талмуд та єврейське право під керівництвом свого батька і провідних рабинів Англії. Паралельно здобув світську освіту: навчався у Лондонському університеті та Сорбонні.

1914 року захистив докторську дисертацію, присвячену дослідженню давньої синьої фарби тхелет (), яку згадує Тора і яка використовувалася для ритуального одягу ціціт. Це дослідження стало однією з перших наукових праць, що поєднували хімічний аналіз і тлумачення єврейських джерел.

Діяльність в Ірландії

У 1916 році Герцоґ став рабином громади в Белфасті, а з 1919 року — у Дубліні. Після проголошення Ірландської Вільної Держави у 1922 році його обрали головним рабином країни — першим у її історії.

На цій посаді він активно сприяв розбудові єврейського життя Ірландії, відкривав єврейські школи, підтримував добрі стосунки з політичним керівництвом держави і виступав за міжрелігійний діалог. Герцоґ користувався повагою і серед євреїв, і серед ірландців — зокрема підтримував дружні стосунки з Еймоном де Валерою, майбутнім президентом Ірландії.

Головний рабин у Підмандатній Палестині та Ізраїлі У 1936 році Герцоґ прийняв запрошення очолити посаду ашкеназького головного рабина єврейської громади Палестини під британським мандатом. У роки Другої світової війни він виступав із закликами до міжнародної спільноти допомогти європейському єврейству, підтримував зв’язки з лідерами сіоністського руху та проводив зустрічі з британськими посадовцями.

Після створення держави Ізраїль у 1948 році Герцоґ став її першим ашкеназьким головним рабином і залишався на цій посаді до смерті у 1959 році. Він активно працював над адаптацією галахічного права до реалій сучасної держави, зокрема у питаннях шлюбу, армійної служби та релігійної освіти.

Гуманітарна місія після Голокосту У 1946 році Герцоґ здійснив поїздку до Європи з метою пошуку єврейських дітей, які під час Голокосту були переховані в християнських монастирях та сім’ях. За свідченнями сучасників, йому вдалося домогтися повернення понад п’ятисот дітей до єврейських громад. Ця місія отримала в Ізраїлі символічну назву — «Мациль єладим» ( — «той, хто рятує дітей»).

Останні роки та спадщина Герцоґ помер 25 липня 1959 року в Єрусалимі й похований на кладовищі Санедрія. Його син Хаїм Герцоґ став шостим президентом Ізраїлю (1983–1993), а онук Іцхак Герцоґ — одинадцятим президентом держави (з 2021 року). Дослідники називають Герцоґа «рабином, який поєднав традицію з державністю».

Нагороди

У 1958 році Герцог був нагороджений Премією Ізраїлю в галузі рабиністичної літератури.

Примітки

Посилання