Ларрі Селінкер — почесний професор лінгвістики Мічиганського університету та колишній директор Інституту англійської мови університету. У 1972 році Селінкер запровадив концепцію міжмовного поняття, яка базується на попередній роботі Піта Кордера про природу помилок тих, хто вивчає мову. Робота Кордера та Селінкера стала основою сучасних досліджень вивчення другої мови, а міжмовне поняття прийнято як основний принцип цієї дисципліни.
Освіта Селінкер здобув ступінь бакалавра мистецтв в Університеті Брандейса в 1959 році, де вивчав близькосхідні дослідження. Він здобув ступінь магістра мистецтв в Американському університеті в 1960 році з лінгвістики. Селінкер навчався в Джорджтаунському університеті, де здобув докторський ступінь у 1966 році.
Кар'єра Після завершення докторату Селінкер перейшов до Вашингтонського університету, де з 1966 по 1975 рік став доцентом лінгвістики та директором кафедри англійської мови для іноземних студентів. З 1968 по 1969 рік він був стипендіатом Фулбрайта в Единбурзькому університеті, де досліджував психолінгвістику вивчення другої мови. Він покинув Вашингтон у 1975 році, отримавши стипендію Фулбрайта в Єврейському університеті в Єрусалимі. У Єрусалимі Селінкер зосередився на розширеному читанні для тих, хто вивчає другу мову. У 1976—1977 роках він викладав у Державному університеті Сан-Хосе.
Селінкер перейшов до Мічиганського університету в 1977 році, де залишався до виходу на пенсію в 1993 році. Під час перебування в Мічигані він працював запрошеним професором в Університеті Карнегі-Меллона в 1991 році та провів свою третю стипендію Фулбрайта в Університеті Касселя в Німеччині в 1992 році.
Після закінчення навчання в Мічигані Селінкера призначили на посаду завідувача кафедри Біркбек-коледжу Лондонського університету. Там він певний час обіймав посаду завідувача кафедри прикладної лінгвістики, викладав вивчення другої мови та керував студентськими дослідженнями — як для студентів, так і для аспірантів.
Міжмовний зв'язок Основна стаття: Інтермова
Найвідомішим внеском Селінкера в галузь вивчення другої мови є концепція міжмовного зв'язку. Він вперше запровадив міжмовний зв'язок у своїй однойменній статті 1972 року, яка базується на статті Піта Кордера 1967 року «Значення помилок учнів». У статті Селінкера лише побіжно згадується стаття Кордера, але, тим не менш, вона просуває його основні аргументи.
Принцип теорії міжмовного зв'язку полягає в тому, що мова тих, хто вивчає другу мову, регулюється систематичними правилами, і що ці правила відрізняються від правил мови, що вивчається, та від правил рідної мови учня. Отже, на кожному етапі навчання ті, хто вивчає мову, не просто копіюють те, що роблять носії мови, а створюють абсолютно нову мовну систему, унікальну для себе. Селінкер назвав цю проміжну мовну систему міжмовою.
Примітки