Микола Іванович Серганюк (24 грудня 1898, Коломия — 29 листопада 1994, так само) — коломийський педагог, військовий УГА, багаторічний директор початкової школи №4 у 1946—1968 рокахПам'яті січового стрільця — Вісник Коломиї — 3.12.1994 — Ч. 70 (464) — С. 8Гандурська Л., Гандурський П., Полатайчук Я. Помер учитель, руйнується школа — Вісник Коломиї — 24.12.1998 — Ч. 148 (1993) — С. 7Полатайчук Я. А ми тую стрілецьку славу збережемо (про М. Серганюка) — Вільний голос — 15.12.1992 — Ч. 134 (210) — С. 4.
Життєпис Народився Микола Серганюк 24 грудня 1898 року в Коломиї в багатодітній робітницькій родині. У 1907—1911 роках навчався в початковій школі імені Святого Миколая, згодом — у Коломийській українській ґімназіїКочержук М. Українська державна гімназія в Коломиї 1892-1944 — Коломия: Вік, 2011. — 304 с.Полєк, Володимир Відомі педагоги Прикарпаття (до 1939 року) [Текст] : біографічний довідник / В. Полєк [та ін] ; худож. О. Боса ; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997 . Т. 1. - Івано-Франківськ : [б.в.], 1997. - 202 с..
Під час Першої світової війни пішов заробляти на хліб. У 1916 році померла матір, і з четвертого ґімназійного класу був мобілізований в австро-угорську армію в лави Українських січових стрільців. У 1917 році потрапив в італійський фронт. У місті Маньяно закінчив бухгалтерські курси і став писарем. У липні 1918 року, одержавши тритижневу відпустку, приїжджає до Коломиї, де австрійська жандармерія направляє його до Львова у штаб 15-го полку для бухгалтерської роботи.
1 листопада 1918 року став свідком Листопадового чину у Львові, відтоді служив в Українській Галицькій Армії. Служив спочатку десятником, а відтак — рахунковим булавної сотні. Згодом брав участь у бою під Винниками, навчав новобранців у вишколі бригад усусів. Під натиском польських військ перейшов Збруч, Бершадь — Берлівка — Чуднів — П'ятки — Козятин. У нерівному бою з поляками 18 січня 1920 року в околиці міста Бершадь Серганюк потрапив у полон, звідки 28 березня випускають з табору для полонених у Підволочиську продовжувати навчання, і 20 травня 1920 року повернувся до Коломиї.
Закінчив у Коломиї педагогічні курси в шкільного інспектора Витвицького. З 1922 року вчителював у Малій Кам'янці, а в 1923—1927 роках — у Загайполі, навчаючись паралельно в Станіславівській духовній семінарії у 1928—1929 роках. У 1930—1932 роках працював учителем у селі Брустори. У 1932 році склав екстерном іспит на зрілість у польській ґімназії, а через рік вступив до Українського технічно-господарського інституту позаочного навчання при Українській господарській академії в Чехословаччині, одночасно працюючи вчителем в селі Пилипи. Після одруження, у 1934—1944 роках працював у селах Виноград волоскним секретарем і короткочасно, з 1 травня по 13 вересня 1944 року — у селі Бібрики над Сяном.
Потрапивши під масове вивезення у вересні 1944 року, опинився в таборі неподалік Відня. Під час однієї з повітряних тривог перебрався до сестри дружини в Дрезден. Там знайшов роботу вантажника у фабриканта Зайдля у Гельбільдорфі і працював у нього до 1 травня 1945 року. З приходом радянських військ влаштувався у військовій частині рахівником і ревізором. Лише по закінченні Другої світової війни, 6 січня 1946 року, повернувся до Коломиї.
У рідному місті працював бухгалтером у міськвідділі освіти, а згодом — вчителем та директором початкової школи №4 у 1946—1968 роках, 30 листопада 1968 року пішов на пенсіюНагірний В. Недавні історії давнього міста — Коломия: Вік, 2011. — 240 с.. Завдяки його старанням в повоєнні десятиліття працювала шкільна кролеферма, розкинув крона яблуневий сад. У 1961 році під час вшанування 100-річчя смерті Тараса Шевченка, висадив з дітьми ще 80 саджанців, таким чином поповнивши садГрушевська М. Їхнє покликання — музика — 'Коломийський вісник' — 03.08.2004 — Ч. 87 (1133) — С. 4.
17 грудня 1989 року взяв участь у промові на першому концерті стрілецької пісні в Коломиї, влаштованому товариством «Поступ». 13 травня 1990 р. в селі Воскресінцях виступив на освяченні могили січових стрільців. У вересні того ж року разом із випускниками ґімназії Дмитром Павличком та Романом Іваничуком відкрив пропам'ятну таблицю біля головного входу в українську ґімназію.
У листопаді 1992 року Микола Серганюк був нагороджений пам'ятною медаллю, виготовленою з нагоди 50-річчя УПА, від Братства вояків ОУН-УПА з нагоди Листопадового чинуВідвідали січових стрільців — Вісник Коломиї — 03.11.1992 — Ч. 101 (296) — С. 1. 29 жовтня 1993 року як колишній воїн УГА був відзначений подарунками від місцевої влади на 75-річницю з дня створення ЗУНРШануємо своїх героїв. — Вісник Коломиї — 03.11.19930 — Ч. 63 (388) — С. 1. У серпні 1994 року взяв участь у 80-тих роковинах з дня створення УСС, де заступник міського голови Василь Глаголюк вручив цінний подарунок, а голова департаменту з гуманітарних питань Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук — грошову допомогуСколот Іван. Ушанували січове стрілецтво. — Вісник Коломиї — 10.08.1994 — Ч. 37 (431) — С. 1.
Станом на серпень 1994 року був єдиним з живих учасників визвольних змагань 1917—1921 років на КоломийщиніВіхи. — Вісник Коломиї — 24.08.1994 — Ч. 41 (435) — С. 3.
Помер 29 листопада 1994 року в Коломиї.
Особисте життя
Був одружений з Павліною Серганюк, яка добре грала на скрипці. Подружжя виховало трьох дітей: медика Оксану, Любов — колишню піаністку, колишню викладачку музичного відділення Коломийського педучилища та вчителя музики в Турківській музичній школі, та Юрія, керівника камерного хору "Елегія" та Заслуженого працівника культури України.
Примітки