Петро́ Гео́ргійович Харла́мов (28 червня 1901, Дніпропетровськ — 19 березня 1940, Севвостлаг) — український радянський поет, громадський діяч, перший голова Дніпропетровської обласної організації Спілки радянських письменників України. Жертва сталінських репресій.
Біографія Народився 28 червня 1901 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпро). Працював на Брянському заводі (нині Дніпровський металургійний завод). Брав участь у громадянській війні.
З 1931 року був кандидатом у члени ВКП(б). Друкувався в журналах «Зоря», «Штурм» та обласних газетах. У 1933 році вийшла його поетична збірка російською мовою «Эхо эпохи».
26 листопада 1934 року очолив новостворене Дніпропетровське обласне відділення Спілки радянських письменників України, ставши його першим керівником.
Репресії та загибель 17 серпня 1936 року Петра Харламова було заарештовано. Дніпропетровська організація Спілки письменників швидко відреагувала на арешт свого керівника, виключивши його зі своїх лав 20 серпня 1936 року з формулюванням: «».
Постановою Особливої наради при НКВС від 15 січня 1937 року його засудили до 5 років позбавлення волі за звинуваченням в «участі у контрреволюційній троцькістській організації та проведенні антирадянської діяльності».
Перебував у Північно-Східному виправно-трудовому таборі, де й помер 19 березня 1940 року від паралічу серця.
Примітки