Одіністичний обряд (Odinic Rite) — реконструкціоністська релігійна організація, названа на честь бога Одіна . Представляє собою « народним » язичницький рух, пов'язаний з германським язичництвом, міфологією, фольклором та рунами . Як організація, що виступає за перевагу білої раси, «Одіністичний Обряд» обмежується членством лише білими особами, сповідуючи віру в язичництво як релігію предків індоєвропейської раси .
Передісторія Одіністичний обряд називає свою форму язичництва «одінізмом», терміном, популярним серед язичницьких білих супремасистів . У 1841 році цей термін використав шотландський письменник, історик і філософ Томас Карлайл у своїй книзі « Про героїв, поклоніння героям і героїчне в історії» : «Одінізм був доблестю; християнство було смиренням, благороднішим видом доблесті». Його також використав Орест Браунсон у своєму «Листі до протестантів» 1848 року.
Цей термін був знову введений наприкінці 1930-х років австралійцем Александром Рудом Міллсом . Сформулювавши «свою власну унікальну суміш» аріософії , Міллс значною мірою спирався на праці піонера австрійського аріософа та вотаніста Гвідо фон Ліста. Значна частина ідеології Міллса була зосереджена навколо того, що він вважав «британською расою», групи, яка, на його думку, також населяла не лише Британію, а й інші частини світу, колонізовані Британською імперією. Ця концепція була особливо проблематичною, враховуючи етнічно та лінгвістично різноманітний характер британського населення на початку 20 століття. Міллс вважав, що хоча християнство було чужим «британській расі», одінізм був «місцевим» і тому міг бути краще зрозумілим для них. Він висловив думку, що «наші власні расові ідеї та традиції (а не ідеї та традиції інших) є нашим найкращим дороговказом до здоров'я та національної сили». Він критикував християнство, вважаючи його «неприродним», оскільки – на його думку – воно заохочує руйнування расових бар'єрів. У теології Міллса скандинавські боги були символами божественного, а не фактичними антропоморфними сутностями, і він вважав, що кожна расова група має свою власну символічну систему для інтерпретації та розуміння божественності. Для Міллса Одін уособлював архетипну батьківську фігуру, а інші божества зі скандинавської міфології , такі як Тор і Фрігг , відігравали другорядні ролі.
Історія