«Яросла́в Му́дрий» — драматична поема українського драматурга Івана Кочерги, написана у 1944 році (друга редакція — 1946). Твір вважається вершиною творчості автора і є значним досягненням в українській літературі.

Історія створення Іван Кочерга розпочав роботу над твором під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації в Уфі, де він редагував газету «Література і мистецтво». Завершив поему драматург у 1944 році після повернення до визволеного Києва. Споглядання руїн та розповіді про мужність українського народу вплинули на задум та сюжет твору. Остаточний варіант поеми датований 1946 роком.

Сюжет За жанром «Ярослав Мудрий» — драматична поема з рисами романтичної драми, хоча початково задумувалася як історична трагедія.

Тема твору — боротьба за єдність та могутність Київської Русі, показ патріотизму та відданості Батьківщині як князя, так і простого народу. Ідея твору сформульована самим автором у передмові: «нелегке і часом болісне шукання правди і мудрості життя разом з народом на користь вітчизні». Дія поеми охоплює період з 1030 по 1036 рік у Києві. Головний герой — великий князь Ярослав Мудрий, який прагне об'єднати руські землі та забезпечити мир і процвітання своєї держави. Сюжет розгортається навколо кількох конфліктів: боротьби Ярослава з внутрішніми міжусобицями та зовнішніми ворогами (печенігами), його стосунків із дружиною-варяжкою Інгігердою, доньками Єлизаветою та Анною, а також взаємин з представниками народу — Микитою, Журейком та Милушею.

Ключовим моментом є битва з печенігами під Києвом у 1036 році, яка стає кульмінацією боротьби за незалежність Русі. Автор свідомо припускається певних історичних неточностей (наприклад, переносить шлюб Єлизавети з Гаральдом на більш ранній час) для посилення драматичного ефекту.

Персонажі Ярослав Мудрий — центральний образ, втілення ідеалу мудрого правителя, який поєднує в собі риси державного діяча та звичайної людини зі своїми слабкостями. Він постає як «хоробрий вождь і мудрий будівник», філософія якого полягає у принципі «Раніш закон, а потім благодать». Інгігерда — дружина Ярослава, шведська принцеса, яка виступає на боці варягів і готує змову проти чоловіка. Микита — син новгородського посадника Костянтина, який прибуває до Києва з метою помститися Ярославу, але, зрозумівши велич його діянь, стає його «таємним другом» і гине, захищаючи Київ. Журейко — київський каменяр, скривджений князем, але який попереджає його про змову, ставлячи інтереси держави вище за особисту образу. Милуша — проста дівчина, яка жертвує собою заради порятунку Ярослава. Гаральд — норвезький витязь, майбутній чоловік Єлизавети. Єлизавета та Анна — доньки Ярослава, яких він віддає заміж за іноземних правителів задля зміцнення держави.

Композиція Твір складається з п'яти дій, кожна з яких має свою назву, що символічно відображає її зміст:

«Сокіл» — вводить «варязьку» сюжетну лінію через знайомство Гаральда з Єлизаветою. «Закон і благодать» — розкриває державні пріоритети Ярослава. «Квітневий сніг» — символізує несподівану трагедію, смерть Милуші. «Каменщик і князь» — показує стосунки Ярослава та Журейки. «Гуслі і меч» — підкреслює подвійну природу Ярослава як оборонця та будівничого.

Сприйняття Прем'єра п'єси відбулася у 1946 році в Харківському театрі імені Т. Шевченка. У 1948 році вистава була відзначена Державною (Сталінською) премією.

Твір неодноразово перевидавався як українською, так і російською мовами. Драматична поема «Ярослав Мудрий» залишається значним явищем в українській літературі, піднімаючи теми патріотизму, державної мудрості та єдності народу перед обличчям зовнішньої загрози.

Примітки

Посилання Повний текст поеми «Ярослав Мудрий» на сайті УкрЛіб