Граф Конрад Фрідріх Вольдемар Фіцтум фон Екштедт (; 7 вересня 1863, Кобург — 26 листопада 1936, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Саксонської армії.

Біографія Вольдемар походив з лінії Екштедтів знатного роду фон Фіцтум. Його батьком був граф Освальд Ліонель Фіцтум фон Екштедт (1809—1883; син Генріха Фіцтума фон Екштедта), камергер герцогства Саксен-Кобург-Гота. Його мати була Крістіана, уроджена фон Вальденфельс. У нього було два брати — саксонський генерал піхоти Александер Фіцтум фон Екштедт і земельний єгермейстер і генеральний директор Еміль Фіцтум фон Екштедт.

Фіцтум фон Екштедт навчався у гімназії Фіцтум у Дрездені та залишив її у 1876 році, щоб у 1877 році вступити до Кадетського дому Саксонської армії. З 14 квітня 1881 року служив в 1-му лейб-гренадерському полку № 100 в Дрездені, з 1885 року — батальйонний, з 1887 року — полковий ад'ютант. З 1890 року служив у Кадетському корпусі в Дрездені, з 28 березня 1892 року — в Саксонському військовому міністерстві. 21 квітня 1897 року повернувся в свій полк, 21 серпня 1898 року — у Військове міністерство, служив у відділі фінансів, з 1899 року — у відділі управління сухопутними військами. З 23 квітня 1904 року — командир батальйону 3-го піхотного полку «Принц-регент Луїтпольд Баварський» № 102 в Ціттау, з 22 вересня 1906 року — 1-го єгерського батальйону № 12 у Фрайберзі. З 27 березня 1909 року він служив командиром Кадетського корпусу в Дрездені. 20 березня 1912 року його призначили командиром 108-го стрілецького (фузилерського) полку «Принц Георг».

На цій посаді після початку Першої світової війни він провів свій полк через річку Маас, Бельгію та Північну Францію, беручи участь у битвах на Марні та під Жювенкуром. 28 січня 1915 року його призначили командиром 2-ї піхотної бригади № 46. Після розформування цього великого підрозділу наприкінці березня того ж року, Фіцуму доручили командування 7-ю піхотною бригадою № 88 на початку липня 1915 року. 9 липня 1916 року він прийняв командування новоствореною 192-ю піхотною дивізією (8-ю Королівською саксонською). 15 квітня 1917 року взяв на себе командування 58-ю піхотною дивізією (5-ю Королівською саксонською), якою він командував до її демобілізації в січні 1919 року.

Згодом Фіцум вийшов у відставку з військової служби та обіймав різні посади в Євангелічно-лютеранській церкві. Спочатку він обіймав посаду президента Саксонського регіонального синоду, каноніка єпископства Майсена, а в 1930 році був призначений президентом Німецького євангельського церковного конгресу, змінивши Вільгельма фон Пехманна. Як переконаний монархіст, він не підтримував націонал-соціалізм.

Звання Фенріх портупеї запасу (14 квітня 1881) Фенріх портупеї (24 листопада 1881) Перший лейтенант (20 листопада 1888) Гауптман (18 вересня 1893) Майор без патенту (20 вересня 1901) — 11 вересня 1903 року отримав патент. Оберстлейтенант (27 березня 1909) Оберст (18 листопада 1911) Генерал-майор (1915) Генерал-лейтенант (17 червня 1918)

Нагороди Орден Червоного орла 4-го класу (15 вересня 1896) 3-го класу (19 вересня 1912) Орден Фрідріха (Вюртемберг), лицарський хрест 1-го класу (10 грудня 1900) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (1904) Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест (1904) Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1905) корона до лицарського хреста 1-го класу (1905) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1906) Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу (1906) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1911) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (7 січня 1915) — за заслуги у запеклих боях біля Ла-Віль-о-Буа.Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 677. командорський хрест 2-го класу (20 березня 1917) — за заслуги під час Верденської битви.Der Königlich Sächsische Militär-St. Heinrichs-Orden 1736—1918. Ein Ehrenblatt der Sächsischen Armee. Wilhelm und Bertha von Baensch-Stiftung, Dresden 1937, S. 114. Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література Hans Friedrich von Ehrenkrook, Jürgen Thiedicke von Flotow, Friedrich Wilhelm Euler, Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch der Gräflichen Häuser, A (Uradel), Band II, Band 10 (710) der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke, Glücksburg (Ostsee) 1955, S. 496. ISSN 0435-2408

Посилання Фіцтум фон Екштедт на сайті The Prussian Machine.