Активна лексика — частина словникового складу мови, що охоплює всі слова, які повсякденно вживаються у мовленні та функціонують у різних стилях сучасної літературної мови. Вона становить основу лексичної системи мови та забезпечує комунікативні потреби її носіїв у повсякденному житті.
Загальна характеристика До активної лексики належать загальновживані слова, зрозумілі всім мовцям. Ці слова використовуються у різних функціональних стилях — розмовному, науковому, публіцистичному, художньому, офіційно-діловому — і мають нейтральне стилістичне забарвлення.
Активна лексика становить основний шар словникового складу і змінюється разом із розвитком суспільства, науки й техніки; появою нових понять і відмиранням застарілих назв, під впливом інших мов. Неологізми стають активними словами, частина лексики переходить до пасивного шару.
Основними ознаками активної лексики є:
Загальновживаність — слова поширені серед усіх носіїв мови (людина, дім, сонце, рік, працювати). Стилістична нейтральність — слова вживаються у всіх стилях мовлення. Семантична актуальність — називають предмети, явища, дії, що реально існують у сучасній дійсності. Соціальна універсальність — зрозумілі незалежно від соціальних, територіальних чи професійних відмінностей. Активна лексика поділяється на дві групи:
загальновживана лексика, зрозуміла всім мовцям: хліб, зелений, високий, жити, добре, вісім, такий;
терміни й професіоналізми, які активно використовуються представниками відповідних спеціальностей: мартен, девальвація, індукція, дебет, мезозой.
В українській лінгвістиці віднесення слова до активної лексики ґрунтується на трьох критеріях:
Частотність уживання — слово регулярно функціонує у мовленні. Зрозумілість — відоме більшості мовців. Нормативність — відповідає нормам сучасної літературної мови.
Це слова повсякденного вживання, що широко, щоденно, активно використовують у різних галузях науки й техніки, виробництва, мистецтва .
Співвідношення з пасивною лексикою Пасивна лексика охоплює слова, що не належать до щоденного вжитку, але відомі мовцям. До неї належать:
Архаїзми — застарілі слова, замінені новими (перст → палець); Історизми — назви предметів і явищ, що зникли (мушкет); Неологізми — нові слова, що ще не стали загальновживаними (диджиталізація, чатбот); Діалектизми, професіоналізми, жаргонізми — лексика обмеженого соціального чи територіального вжитку.
Межа між активною й пасивною лексикою не є сталою: нові слова з часом можуть переходити до активного шару, а застарілі — виходити з нього.
Активний і пасивний словниковий запас У психолінгвістиці і лінгводидактиці акцент робиться не на історико-часовому аспекті, а на словниковому запасі — індивідуальному рівні володіння лексикою. Слід розрізняти активну лексику й активний запас слів окремої особи:
Активний словниковий запас (Active vocabulary) — слова, які людина використовує у власному мовленні чи письмі. Пасивний словниковий запас (Passive vocabulary) — слова, які людина розуміє, але не вживає самостійно.
Обсяг активного словника мовців «може значно коливатися залежно від освіти, роду занять, життєвого досвіду… тощо»Українська мова. Енциклопедія / редкол. : В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблик та ін. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во «Укр. енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2004. – 824 с.
Див. також
Пасивна лексика Лексикологія Словниковий склад мови Функціональні стилі української мови
Примітки