Кушнірчук Марія Миколаївна (у шлюбі Прошак) (27 червня 1926, село Молодятин, Коломийський повіт, Польська Республіка — 14 червня 2005, Коломия, Івано-Франківська область, Україна) — волонтерка та зв'язкова станиці ОУН села Молодятин у 1944—1947 роках, багаторічна жертва воркутянських таборів (1947—1954)Криворучко І. «Марія Кушнірчук, волонтерка і зв'язкова УПА». Вільний голос. 16 жовтня 2025. - С. 6.. Дружина громадсько-політичного діяча та ветерана ОУН Івана ПрошакаКриворучко І. «Про Івана Прошака, репресованого воїна УПА». Вільний голос. 3 жовтня 2024. - С. 6-7..
Життєпис
Ранні роки Народилася 27 червня 1926Многая літа! - Вісник Коломиї - 26.06.1996 - Ч. 49 (62) - С. 8 року в селі Молодятин у родині Ванди Францішковни Рибчик, полячки за походженням та уродженої з села Слобода-Рунгурська (1909—1992), та Миколи Кушнірчука (1903—1945), який під час Другої світової війни був у складі Червоної Армії, мав звання рядового й загинув 27 квітня 1945 року під час битви під БерліномКнига Пам'яті України. Івано-Франківська область: у 3 т. - Т. 1. - Львів: Каменяр, 1998. - 844 с.ДАІФО. — ф.Р-2157. — оп. 2. — спр. 5831-П..
Упродовж 1934—1941 років навчалася у сільській школі, де класною керівничкою була представниця роду Шухевичів Юстина Шухевич.
Під час німецької окупації, коли нацистська влада активно висилала українських дівчат на роботу в Німеччину, Марія змушена була змінити свій рік народження — 1928 замість 1926 року, щоб не була придатною до тяжкої праці в іншій країні. Саме тому в справі з НКВС та книжці «Реабілітовані історією», фігурує саме 1928 рік народженняРеабілітовані історією. Івано-Франківська область : у 5 т. / редкол.: Богдан Томенчук (голова) [та ін.]. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000..
Діяльність в УПА та ОУН
У 1944 році вступила до Української Повстанської Армії. Тоді її призначили збиральницею продуктів станиці ОУН села Молодятин, не надавши жодного псевдоніму — фактично, стала волонтеркою. Впродовж 1944—1945 років Марія змогла назбирати 15 кг хліба та 10 літрів молока — збір проводився тоді 2 рази. Також у її хаті ховалися від навали енкаведистів воїни УПА групами по 4-5 чоловік. Упродовж зими, як встановило слідство НКВС, вона двічі брала участь у зборах станичної «Скала», де обговорювалася боротьба проти радянських окупантів.
Мабуть, через цю діяльність двічі була затримана НКВД: одне затримання відбулося у травні 1945 року: тоді її утримували три дні, а слідчий зізнався підозрювальній, що він нібито помилково затримав і відпустив Марію Кушнірчук. У грудні того ж року радянські спецслужби взяли Марію під варту вдруге. Слідчий Чкалов почав її жорстоко бити й висунув обвинувачення в постачанні продуктів воїнам УПА. ЇЇ утримували місяць, поки Марія все не розповіла прокурору — аж тоді вийшла на волю.
Згодом, на початку 1946 року, за рекомендаціями Параскеви Жупник почала виконувати обов’язки зв’язкової УПА між селами Молодятин та Чорний Потік. Тоді підтримувала зв’язок з чотовим сотні «Спартана» — «Шаблею», якому передавала всі розвідувальні дані. Але знову в жовтні була затримана енкаведистами, знову її жорстко катували, утримували 10 днів і відпустили.
Арешт і репресії
30 червня 1947 року була надана постанова на арешт Марії Кушнірчук. 2 липня об 11 годині вечора провели обшук — тоді нічого не виявили. Уночі Марію відправляють у КПЗ Печеніжинського районного відділу МВС і накладають арешт на все майно. 4 липня була допитана у районному відділі НКВС, тоді ж була надана постанова на обвинувачення за статтями 54-1 та 54-2 Кримінального кодексу УССР. Далі її відправляють у Коломию, де була жорстоко закатована під час п'ятигодинних допитів 16 серпня 1947 року, у яких не зізнавалася про її діяльність як зв'язкової. Під час перебування в коломийській тюрмі НКВС стала свідком катування Меланії Яворської під псевдо "Тиса", яка від побоїв була вся синяПрошак І. «Низький уклін тобі, подруго "Тисо"!». — Вісник Коломиї. — 7 листопада 1996. — Ч. 55 (676) — С. 7..
5 вересня 1947 року начальник НКВС Станіславської області Крутов запропонував направити справу на розгляд Особливій нараді при МГБ СРСР і покарати на 10 років трудових таборів і 5 пораження в правах з конфіскацію майна. Остання 29 жовтня прийняла рішення покарати Марію Кушнірчук на 8 років виправних трудових таборів, починаючи з 1 липня 1947 року. Тоді її мали направити в Усть-Вимський виправний трудовий табір на лісоповал.
Марію Кушнірчук доправили спочатку в Москву, а звідси — у село Княжпогост за 140 км від Сиктивкара, де й розміщувався вищезгаданий табір, лише на початку 1950-х років відправили у Воркуту. У таборах вона пробула аж до 22 листопада 1954 року, коли була звільнена достроково. Залишена на спецпоселенні Воркути, звідки була звільнена 5 травня 1956 року.
У середині 1950-х років одружилася з Іваном Прошаком і вперше з часу арешту з’їздила в рідне село Молодятин до своїх близькихДем'янюк П. Бунькова гора: Розповіді про Молодятин, його людей / Авторська редакція. - Коломия: Вік, 2008. - 480 с.. 27 жовтня 1956 року народила Анастасію, а 10 травня 1958-го – Олесю.
Життя в СРСР та незалежній Україні
Під час хрущовської «відлиги» робила спроби реабілітуватися, написавши прошення Генпрокурору СРСР 24 грудня 1955 року. Після цього провели допити всім колишнім учасницям підпільної боротьби, односельчан, її матері Ванді Кушнірчук. Однак, деякі односельчани на допитах підтвердили участь пані Марії в УПА, тому Управління КДБ Станіславської області відмовило в реабілітації 14 жовтня 1957 року.
Після вирішальної відмови Марія Кушнірчук більше не могла здобувати вищу освіту, оскільки залишилася «ворогом народу», тому змушена була працювати помічницею на кухні та сторожем дитячого садка у Воркуті.
Марія Кушнірчук мешкала у Воркуті аж до грудня 1977 року – тоді Іван Прошак збудував хату на вул. Затишній і переселився в Коломию – саме відтоді Марія Кушнірчук почала мешкати там. Вона хотіла до пенсії попрацювати на ДОЗі в стільцевому цеху, але через біографію брати на роботу не хотіли, поки не втрутився її чоловік – лише після цього була прийнята туди. Вона там пропрацювала до 1981 року, відтоді стала пенсіонеркою.
Далі 16 травня 1991 року написала ще одне прохання прокурору Івано-Франківської області Оресту Мартинюку про те, щоб виправдати її боротьбу за волю України. 15 серпня, за 9 днів до відновлення української незалежності, отримала нарешті реабілітацію.
У 1990-х роках була членкинею Конгресу Українських Націоналістів та Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих, але не була настільки активною, як її чоловік.
Марія Кушнірчук померла, не доживши до свого 79-річчя всього лиш 13 днів, 14 червня 2005 року в Коломиї, де й похована.
Вшанування пам'яті
У травні 2026 року вийшла книга науковця та краєзнавця Іллі Криворучка "Пам'яті нескореного подружжя" про репресоване подружжя Прошаків, де одним з головних героїв стала Марія Прошак (Кушнірчук). 4 червня вона буда представлена в Музеї історії міста Коломиї.
Примітки
Джерела ДАІФО. — ф.Р-2157. — оп. 2. — спр. 5831-П. Криворучко І. «Про Івана Прошака, репресованого воїна УПА». Вільний голос. 3 жовтня 2024. - С. 6-7. Криворучко І. «Марія Кушнірчук, волонтерка і зв'язкова УПА». Вільний голос. 16 жовтня 2025. - С. 6. Реабілітовані історією. Івано-Франківська область : у 5 т. / редкол.: Богдан Томенчук (голова) [та ін.]. - Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2000. Дем'янюк П. Бунькова гора: Розповіді про Молодятин, його людей / Авторська редакція. - Коломия: Вік, 2008. - 480 с.