Директи́ва про встано́влення систе́ми торгі́влі кво́тами на ви́киди парнико́вих га́зів у межах У́ніїLangtext Richtlinie 2003/87/EG des Europäischen Parlaments und des Rates vom 13. Oktober 2003 über ein System für den Handel mit Treibhausgasemissionszertifikaten in der Gemeinschaft und zur Änderung der Richtlinie 96/61/EG des Rates (скорочено Директива ETS, також відома як EHRL) запровадила систему торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Європейської Унії (Система торгівлі викидами). Вона вимагає скорочення викидів парникових газів для досягнення темпів скорочення, науково необхідних для запобігання небезпечній зміні клімату.

Директива була прийнята за процедурою спільного рішення як частина екологічної політики ЄУArt. 192 (1) (ex-Artkel 175 EGV) та набула чинности 25 жовтня 2003 року. Відтоді до неї кілька разів вносилися зміни.

Директива ETS застосовується переважно до великих галузей промисловості в секторах перетворення та трансформації енергії, виробництва та переробки чорних металів, переробки корисних копалин (цементу, вапна, скла та цегли) та целюлозно-паперової промисловості. З 2008 року вона також охоплює авіацію, на яку припадає майже половина викидів парникових газів у всій ЄУ.vgl. Alexander Eisenkopf, Andreas Knorr: Emissionshandel als Leitinstrument für eine effektive und effiziente EU-Klimapolitik im Verkehr. In: Wirtschaftsdienst. 2021, S. 795—803.

Для більшості інших секторів, таких як транспорт, сільське господарство чи нерухомість, держави-члени ЄС повинні впроваджувати відповідні заходи для забезпечення скорочення викидів, виділених їм відповідно до Процедури розподілу зусиль. Правовою основою для Процедури розподілу зусиль до 2020 року було ; на 2021—2030 роки це Регламент про розподіл зусиль.

Зміст

Розділ I Загальні положення (статті 1–3) Розділ II Повітряний транспорт (статті 3a–3g) Розділ III Стаціонарні установки (статті 3h–11) Розділ IV Положення щодо авіації та стаціонарних установок (статті 11a–30) Розділ V. Заключні положення (статті 31–33) Додаток I Категорії діяльності, що підпадають під сферу застосування цієї Директиви Додаток II Парникові гази, зазначені у статтях 3 та 30 Додаток IIa Збільшення відсотка квот, що підлягають аукціону державами-членами відповідно до статті 10(2)(a) з метою скорочення викидів та адаптації до наслідків зміни клімату в інтересах солідарності та зростання в Союзі Додаток IIb Розподіл ресурсів з Фонду модернізації до 31 грудня 2030 року Додаток III (скасовано) Додаток IV Принципи моніторингу та звітності, зазначені у статті 14(1) Додаток V Критерії для експертизи, зазначеної у статті 15.vgl. Richtlinie 2003/87/EG des Europäischen Parlaments und des Rates vom 13. Oktober 2003 über ein System für den Handel mit Treibhausgasemissionszertifikaten in der Union und zur Änderung der Richtlinie 96/61/EG des Rates. Verkündungsblatt ausgewertet bis 19. Januar 2023. beck-online.de.

Огляд Оператори установок, на які поширюється дія директиви, повинні отримати дозволи на викиди парникових газів від держав-членів. Оператори зобов'язані здійснювати моніторинг та звітувати про викиди, а також повинні повернути дозволи, що дорівнюють їхнім загальним викидам за рік, протягом чотирьох місяців після закінчення року.

На початку кожного року видається фіксована кількість торгових квот: деякі розподіляються безпосередньо між операторами установок, деякі продаються на аукціоні. До 2012 року держави-члени вказували у національних планах розподілу — які переглядаються Європейською комісією — які установки повинні отримати скільки квот на викиди. Лише невелика частина квот була продана на аукціоні. З початку третього торгового періоду у 2013 році було встановлено загальноєвропейську кількість квот, яка щороку зменшується на певний відсоток, а більша частина продається на аукціоні.

Директива містить положення про плани розподілу та їх перегляд, про частку безкоштовних квот, що виділяються (законодавство про передачу квот), а також про передачу та скасування квот.

Комісія уповноважена затверджувати процедури та керівні принципи щодо моніторингу та звітності. Держави-члени повинні здійснювати моніторинг операторів установок, розташованих на їхній території. Директива встановлює санкції, зокрема штраф у розмірі 100 євро за тонну CO2 - екв., якщо оператор заводу не здає своєчасно сертифікати, що дорівнюють його викидам. Штраф нараховується додатково до сертифіката, який необхідно подати згодом.

Директива передбачає створення національних реєстрів у державах-членах, які реєструють видані дозволи, їхні запаси та всі транзакції. Також існує , який також служить для виконання зобов'язань за Кіотським протоколом, затвердженим Радою 25 квітня 2002 року (наприклад, щодо списання або видалення кіотських одиниць).. In: Amtsblatt der Europäischen Gemeinschaften. L, Nr. 130, 15. Mai 2002, S. 1–3. Держави-члени повинні щорічно звітувати про застосування директиви, а Комісія повинна подавати загальний звіт. З 2013 року діють правила щодо використання доходів від аукціонів, які отримують держави: щонайменше 50 % повинні бути використані для захисту клімату.

Держави-члени можуть розширити торгівлю на установки, що не охоплюються цими правилами. За запитом установки можуть бути звільнені від торгівлі викидами за певних обставин.

Торгівля викидами поділяється на торгові періоди:

перший торговий період 2004—2007 років, другий торговий період 2008—2012 років, третій торговий період 2013—2020 років, четвертий торговий період з 2021 року

Імплементація

Австрія В Австрії EHRL запроваджено через Закон про сертифікати викидів (EZG).vgl. Bundesministerium für Klimaschutz, Umwelt, Energie, Mobilität, Innovation und Technologie: EZG (EU ETS). Його перша версія була опублікована 30 квітня 2004 року у Федеральному віснику законів Республіки Австрія. У грудні 2011 року його було перевидано як «Закон про сертифікати викидів 2011 року».Emissionszertifikategesetz 2011BGBl.

Німеччина Впровадження в національне законодавство Німеччини відбулося із Законом про торгівлю квотами на викиди парникових газів (TEHG) від 8 липня 2004 року. Після внесення змін до EHRL, переглянута версія набрала чинности у 2011 році. Безкоштовний розподіл квот на викиди в Німеччині регулювався законами про розподіл (ZuG) для першого та другого торгових періодів. З моменту запровадження єдиних правил розподілу для всієї ЄУ в Рішенні про бенчмаркінг № 2011/278/ЄС для третього торгового періоду, правила розподілу імплементували європейські правила.

Література Fritz Rahmeyer: Europäische Klimapolitik mit handelbaren Emissionslizenzen. Universität Augsburg, 2004. Volltext online. Tilman Santarius, Marcel Braun: Praxisschock? — Die Genese der EU-Emissionshandelsrichtlinie und ihre klimapolitische Bedeutung. In: Ralf Schüle (Hrsg.): Grenzenlos handeln? Emissionsmärkte in der Klima- und Energiepolitik. München, 2008, S. 22–36. Volltext online. Stephan Meyer: Emissionshandel. In: Matthias Kramer (Hrsg.): Integratives Umweltmanagement. Systemorientierte Zusammenhänge zwischen Politik, Recht, Management und Technik. Gabler, Wiesbaden 2010, , S. 769—777. : Lobbyismus im Klimaschutz. Der Einfluss der Interessengruppen auf die nationale Ausgestaltung des EU-Emissionshandels. VS Verlag für Sozialwissenschaften, 2012, .

Примітки