Визначення Природна гігієна, або Висаджування – дії дорослого, які допомагають дитині задовольнити фізіологічні потреби – сечовипускання та дефекацію. Для цього дорослий вчиться розпізнавати мимовільні сигнали дитини.

Висаджування -це не примушування дитини до певних навичок гігієни, а допомога у здійсненні природних процесів. Висаджування орієнтоване не на дорослого, а на дитину, і ґрунтується саме на її ритмах і сигналах. Привчити дитя проситися на горщик не є метою висаджування, головне – забезпечити дитині контакт з мамою чи татом та адекватне реагування на сигнали. Висаджування допомагає малюкам сформувати логічний "ланцюжок": напруження - здійснення потреби в мами на руках у зручній позі - розслаблення.

Історія Метод природної гігієни, або висаджування, або “elimination communication” (EC), — це давня, інтуїтивна практика, яку людство застосовувало впродовж тисячоліть. Після пологів дитина не відділяється від матері, а перебуває з нею в тісному контакті. Такий післяпологовий період триває до 40 днів. Протягом зазначеного часу породілля не займається буденними справами в повному обсязі, а максимально присвячує себе відпочинку та дитині, налагоджує грудне вигодовування та інші аспекти догляду за малюком. Зокрема, і природну гігієну.

І нині матері в традиційних культурах практикують піклування про дитину без використання підгузків, орієнтуючись на власну інтуїцію та поведінку дитини. Альтернативою підгузкам стає метод природної гігієни – дослуховування до потреб немовляти та миттєве реагування на них.

Продумана система поведінки батьків щодо новонародженого сформувалась дуже давно, ще майже на світанку розвитку людства. І з тих пір лишається незмінним. Автор однієї з популярних книг з природного виховання - Жан Ледлофф - використовує термін «почуття контінуума». «Continuum» означає «Безкінечність». Термін наголошує, що набір батьківських інстинктів однаковий протягом необмеженого часу.

Існує думка, що й кожне немовля має певні, закладені природою очікування, стосовно «правильної» поведінки батьків. Малюк підсвідомо розраховує, що батьки будуть його захищати, піклуватися про його гігієну та не віддаляти від себе, дослухатись до потреб. Так само, як дитина повідомляє батькам, що голодна, вона здатна повідомити і про наступну потребу – випорожнення. Зафіксовано, що діти, до яких дослухались та максимально задовольняли потреби, ближче до року спокійно і за власною ініціативою переходить до наступну етапу розвитку: самостійне пересування та дослідження світу.

Навпаки, у немовлят, потреби яких з народження ігнорували, етапи розвитку та формування навичок (повзання, ходьба, мова, опанування навичок гігієни) зазвичай проходять складніше і з часовою затримкою.

В традиціях догляду за немовлятами багатьох культур – здебільшого східних та південних – був, і є зараз, цей пункт – допомогти малюку здійснити свої гігієнічні потреби.

Занепад З 20-х років 20 ст. в багатьох країнах відбулась перебудова суспільного укладу та всіх його галузей. Зокрема, медицини та принципів догляду за дітьми. Так, нова методика від Департаменту охорони здоров’я США (1932р.) виключала індивідуальний підхід до немовлят, якому протиставляла  уніфікацію. Нові правила стосувались усіх аспектів догляду, зокрема, виділень немовляти. Так, привчання до гігієни починалось з народження, але випорожнюватись немовля мало суворо двічі на день, «після ранкового та вечірнього купання, не пізніше ніж через п’ять хвилин після ванни». Такий підхід спричиняв стрес і хворобливі стани як дітей, так і матерів, а термін «раннє висаджування» почав асоціюватись з чимось неприродним, негуманним та примусовим.

Жорсткі інструкції з догляду за немовлятами викликали спротив батьків та очікування нового підходу. Як альтернатива, виникає теорія «м’якого та гуманного підходу» (автор теорії - лікар Т. Беррі Бразелтон): не привчати дитину до горщика, поки вона не буде готова. Для полегшення побуту пропонується використовувати одноразові підгузки. Американський журнал «Pediatrics» випустив збірку офіційних рекомендацій з привчання дітей до туалету (автор – лікар Т.Беррі Бразелтон). Згідно інструкцій, «не рекомендовано починати висаджування до двох років», а перелік ознак готовності дитини до висаджування містив, зокрема, вміння розмовляти, самостійно вдягатись та володіти побутовими навичками

Так ситуація розвивалась на заході – в США та Європі. В Радянському Союзі це був період становлення комунізму, жінки втрачали свою соціальну роль матері та господині та розглядались, передусім, як робочі кадри. Було популяризовано кампанію якнайскорішого відокремлення немовляти від матері: окреме перебування в пологовому, штучне вигодовування за єдиним графіком, тісне пеленання. Така система догляду позіціонувалась як найбільш проста та здорова  Основною ж метою був якнайшвидший вихід породіллі на робоче місце.

В обох наведених варіантах відбулось виключення методу природної гігієни як складової догляду за немовлятами.

Переваги В сучасній Європі та США батьки знов звертаються до методу природної гігієни як до альтернативи догляду із застосуванням підгузків. Метод природної гігієни свідомо обирають, беручи до уваги наступне:

Метод підходить для особливо чутливих діток, схильних до пелюшкового дерматиту та інших подразнень шкіри Можливість заощадити кошти без придбання одноразових підгузків Метод природної гігієни є максимально екологічним Можливість м’якого привчання до гігієни, починаючи з раннього віку дитини Забезпечення тісного контакту породіллі та немовляти після народження, що є корисним та сприяє формуванню прив’язаності Метод сприяє формуванню правильної ходи

В 2012 р. дослідницька група (У.Г.Коул, Дж.М.Лінгеман та К.Е.Адольф) провела експерименти щодо того, чи впливає носіння підгузків на певні етапи загального розвитку дітей (зокрема, на ходіння). Підгузки дають додатковий об’єм та масу між ногами. Як наслідок, відзначалось погіршення рівноваги та стійкої постави малюків. Було визначено, що на ходьбу негативно впливають як підгузки з тканини, так і сучасні одноразові, порівняно з немовлятами, які перебували без підгузків взагалі. Немовлята демонстрували менш зрілі візерунки ходи та більше помилок і падінь під час носіння підгузків. Таким чином, було визнано підгузники перешкодою під час навчання ходьбі.

Опис практики Метод природної гігієни ґрунтується на тому, що стан малюка, його відчуття (наповненість сечового міхура або кишківника та дискомфорт від цього) спричиняє певну поведінку. Виділенням передують певні рухи або звуки, що свідчать про потребу звільнитись від сечі або екскрементів. Це можуть бути: незвичні рухи тіла, неспокій під час сну або годування, пауза в годуванні, метушня, або, навпаки, завмирання і сконцентрований погляд, особлива міміка, звуки (кректання, сопіння), просто раптове пробудження.

Орієнтуючись на наведені сигнали, дорослий розташовує дитину над ємністю (таз, миска, горщик, ванна) в зручній для висаджування позі (спина та голова дитини спирається на груди або руку дорослого, дорослий підтримує ніжки та, за потребою, тулуб дитини).

Дорослий супроводжує процес певним звуком для заохочення малюка. В Китаї дорослий тримає немовля над ємністю та видає тихий свист. В Індії так само заведено тримати немовлят над рукомийником та посвистувати. Свист імітує журчання води. Також це може бути звук «с-с-с» або «ш-ш-ш».  В західному світі більш розповсюдженим є звук «пс-пс». Діти привчаються асоціювати звук з можливістю здійснити процес виділення. В подальшому дорослий видає цей звук вже як запрошення, як сигнал про те, що можна здійснити свої потреби. А малюк вирішує, чи користатись цією нагодою. Згодом дитина вже і сама видає цей звук як сигнал для дорослого.

З дорослішанням дитини первинні сигнали можуть змінюватись. До вже перерахованих можуть бути: спроба зняти одяг, імітація процесу, рух до мами, спроба вилізти з місця перебування (ліжко/візочок/слінг), тримання за геніталії тощо.

В певних традиційних культурах мами починають практикувати природну гігієну не одразу протягом дня, а лише в певний інтервал (наприклад, зранку, або навпаки, вночі). Це дозволяє мамі максимально м’яко застосувати метод, а  згодом поширити його на всю добу.

Ритм виділень дитини не є суворо сталим, він може змінюватись залежно від наступних факторів:

Вік дитини Час доби Температура оточуючого середовища Харчування та питний режим Щеплення Хвороба Нове або незвичне середовище

Природна гігієна і слінгоносіння Слінгоносіння, як і метод природної гігієни, є елементом природного батьківства.

Слінг допомагає в практикуванні висаджування, оскільки:

Забезпечує постійну близькість та зв’язок між батьками та дитиною. Дорослому зручно спостерігати за немовлям, коли немовля розташоване поруч. Дорослий отримує можливість швидко зреагувати на його звуки чи рухи. Покращується процес травлення немовляти завдяки перебуванню в фізіологічній позі та тісному контакту з матір’ю.

Більшість видів слінгів та намоток підходять для застосування в методі природної гігієни.

Основна мета природної гігієни – не швидке привчання дитини до горщику, а формування близькості та взаєморозуміня з вашим малюком.

Примітки