Література XXI століття — умовна доба в історії світової літератури. Вона зазнала впливу глобалізації, швидкого розвитку цифрових технологій і соціокультурних змін.

Опис Протягом цього періоду література розвивається в умовах постійної комунікації між культурами та країнами, на її розвиток впливають нові медіа, зокрема, соціальні мережі. Великого поширення набули електронні книги, онлайн-платформи для публікації та читання текстів (як-от Kindle та Kobo) і цифрові архіви, що змінили способи створення, розповсюдження та читання творів.

Цей період характеризується відходом від постмодерністських практик кінця XX століття до нових форм літературного вираження.

У цей час формуються нові літературні напрями і тенденції, серед яких метамодернізм, постколоніальна естетика, феміністична проза та документальна література. Зростає роль перекладної літератури.

Постколоніальні рухи надають голос раніше маргіналізованим спільнотам, що раніше були мало або взагалі не відображеними у світовому літературному процесі. Література відгукується на глобальні події та катастрофи: тероризм, економічні кризи, соціальні рухи, зміну клімату. Розвивається жанр кліматичної фантастики (клі-фай), що досліджує наслідки екологічних катастроф у формі дистопійних та застережних наративів.

Паперові видання та великі друкарні втратили монополію: цифрові технології змінили доступність та сприйняття літератури, створивши нові форми творчості: електронні книги, твітературу, гіпертекстові романи, інтерактивні оповіді. Нові технології спростили доступ до публікації творів авторам поза межами звичних видавництв. Жанри часто переплітаються, а межі між високою і популярною літературою, реалізмом і фантастикою стають дедалі умовнішими.

Українська література

Після відновлення Україною незалежності у 1991 році українська література вступила у нову фазу, яку називають постколоніальною. Радянська цензура та соціалістичний реалізм лишилися в минулому, і це відкрило простір для експериментів зі стилем, мовою та тематикою. Сучасні українські автори звертаються до раніше заборонених тем: Голодомору, сексуальності, історичної пам'яті, девіантної поведінки. Характерними рисами українського літературного процесу стали постмодернізм, неоавангард та експериментальність.

Знаковими подіями української літератури, які започаткували нову хвилю української прози, стали романи «Польові дослідження з українського сексу» Оксани Забужко (1996), «Рекреації» Юрія Андруховича (1990). Повномасштабне російське вторгнення 2014-го та особливо з 2022 року стало потужним каталізатором змін у тематиці та проблематиці сучасної української літератури.

Нагороди

Нобелівська премія з літератури

Розширюється коло лауреатів літературних премій, зокрема премія Локус та Неб'юла. Нобелівська премія з літератури лишається найпрестижнішою літературною відзнакою світу. У XXI столітті її лауреатами були: Відьядхар Найпол (2001), Імре Кертес (2002), Джон Максвелл Кутзее (2003), Гарольд Пінтер (2005), Орхан Памук (2006), Аліса Манро (2013), Боб Діланhttps://www.nobelprize.org/prizes/literature/2016/dylan/facts/ (2016), Кадзуо Ішіґуро (2017), Ольга Токарчук (2018), Петер Гандке (2019), Луїза Ґлік (2020), Абдулразак Гурна (2021), Анні Ерно (2022), Юн Фоссе (2023), Хан Ґан (2024), Ласло Красна­горкаї (2025).

Букерівська премія

Букерівська премія відзначає найкращий англомовний роман року. Серед переможців XXI століття: Маргарет Етвуд, Казуо Ішіґуро, Саманта Гарві. Премія присуджується за найкращий твір, перекладений англійською, відзначаючи роль перекладачів у глобальному літературному процесі.

Див. також XXI століття Метамодернізм

Примітки