Деніел Дейл Джонстон (22 січня 1961 р. – 11 вересня 2019 р.) – американський співак, музикант і художник, що став помітною фігурою в аутсайдерській, лоу-фай та альтернативній музиці. Більшість робіт - це касети, записані в його будинку на самоті. Музику Джонстона часто згадували за її «чисті» та «дитячі» якості.
Тривалий час Деніел провів у психіатричних лікарнях , де йому поставили діагноз: біполярний розлад. У 1980-х роках, працюючи в McDonald's в Остіні, він роздавав касети зі своєю музикою, чим запам'ятався місцевим. Його авторитет зріс, коли Курта Кобейна з гурту Nirvana помітили у футболці з написом «Jeremiah the Innocent» , відсилаючи до касетного альбому Джонстона 1983 року «Hi,How Are You ».
Джонстон також створював образотворче мистецтво. Його ілюстрації виставлялися в галереях по всьому світу. Боротьба з психічними захворюваннями стала темою для документального фільму 2005 року під назвою «Диявол і Деніел Джонстон» (анг. «The Devil and Daniel Johnston».
Він помер у 2019 році. Причиною смерті, ймовірно,став серцевий напад.
Ранні роки Джонстон народився в Сакраменто, Каліфорнія, а виріс у Нью-Камберленді, Західна Вірджинія. У сім'ї він був наймолодшим серед п'яти дітей. Батько - Вільям Дейл "Білл" Джонстон (1922-2017), мати - Мейбл Рут Войлз Джонстон (1923-2010). Записувати музику Деніел почав наприкінці 1970-х років на монофонічному бумбоксі Sanyo за 59 доларів, співаючи та граючи на фортепіано, а також на акордовому органі.
Після закінчення середньої школи Оук-Глен Джонстон провів кілька тижнів, навчаючись в Абілінському християнському університеті у Західному Техасі, але потім кинув навчання. Пізніше він відвідував мистецьку програму в Кентському державному університеті у Східному Ліверпулі, під час якої записав два альбоми - «Songs of Pain» та «More Songs of Pain».
Кар'єра
1980 –1990 роки У 1984 році Джонстон влаштувався на роботу в McDonald's та почав роздавати касети з власною музикою. Пізніше він переїхав до Остіна, штат Техас, з виїзним карнавалом, працюючи в кіоску з корн-догами. Потім Деніел привернув увагу місцевої преси та здобув шанувальників. Їх кількість збільшувалась завдяки звичці роздавати касети.
Живі виступи активно відвідували та очікували.
Зрештою, авторитет серед місцевих призвів до того, що 1985 року Деніела показали в епізоді програми MTV «The Cutting Edge » за участю виконавців музичної сцени « нової щирості » Остіна.
У 1988 році Джонстон відвідав Нью-Йорк і в результаті написав альбом «1990» у співпраці з продюсером Марком Крамером. Запис відбувся на студії Noise New York. Це був перший досвід Деніела на професійній студії звукозапису після десяти років випуску саморобних касетних альбомів.
Під час створення платівки "1990" його психічне здоров'я погіршилося. У 1989 році він випустив альбом «It's Spooky» у співпраці зі співаком Джадом Фейром з гурту Half Japanese.
У 1990 році Джонстон зіграв на музичному фестивалі в Остіні. Під час повернення до Західної Вірджинії на приватному двомісному літаку, який керував його батько, у Деніела Джонстона стався маніакально- психотичний епізод; вважаючи себе Каспером, «дружнім привидом», він вийняв ключ із замка запалювання та викинув його.
Батько, колишній пілот ВПС США, зміг здійснити аварійну посадку, хоча «внизу не було нічого, крім дерев». Літак був знищений, але Джонстон та його батько отримали лише незначні травми. У результаті Деніел був примусово госпіталізований до психіатричної лікарні.
Інтерес до Джонстона зріс, коли Курт Кобейн був сфотографований в футболці з обкладинкою альбому «Hi, How Are You», яку дав йому музичний журналіст Еверетт Тру. Кобейн також назвав платівку «Yip/Jump Music » однією із найулюбленіших у 1993.
Популярність Джонстона зросла ще більше після релізу альбому Кеті Маккарті «Dead Dog's Eyeball: Songs of Daniel Johnston» в 1994 році. Він складався із версій 19 пісень, написаних Деніелом. Маккарті дізналася про нього, коли подарувала йому одну із своїх касет після виступу її гурту Glass Eye у 1985 році; як наслідок, Джонстон потім виступав на розігріві під час туру виконавців.
Маккарті підтримала платівку туром Північною Америкою, а також випустила мініальбом з додатковим матеріалом Джонстона «Sorry Entertainer» у 1995 році.
На той момент він перебував у психіатричній лікарні, але лейбли хотіли підписати угоду. Джонстон відмовився від підписання контракту з Elektra Records, тому що серед артистів компанії був гурт Metallica, а Деніел був переконаний, що вони сатанинські та завдадуть йому шкоди. Він також звільнив свого менеджера, Джеффа Тартакова.
Зрештою, підписав контракт з новим менеджером Томом Гімбелом. Вже у лютому 1994 року Гімбел домовився про угоду з Atlantic Records, і у вересні того ж року відбувся реліз альбому «Fun», продюсером якого виступив Пол Лірі з Butthole Surfers.
У тому ж 1994 році керівник лейблу Денні Голдберг, який виступав за підписання контракту з Джонстоном, покинув Atlantic Records; у червні 1996 року, оскільки Голдберг більше не приймав рішень щодо нових релізів, Деніел Джонстон був виключений з лейблу. У 1993 році магазин платівок Sound Exchange в Остіні, штат Техас, замовив у Джонстона намалювати мурал із зображенням жаби « Привіт, як справи?» (також відомої як «Невинний Єремія»), яка зображена на обкладинці одноіменного альбому.
Після закриття магазину платівок у 2003 році будівля залишалася незайнятою до 2004. Потім мексиканська гриль-франшиза Baja Fresh купила будівлю і хотіла знести стіну із муралом.
Сусіди переконали менеджерів та підрядників зберегти його. У 2018 році на цьому місці розміщувався тайський ресторан під назвою «Thai, How Are You»; що закрився в січні 2020 року.
У квітні 2023 року будівлю все ж вирішили знести, але стіну з муралом залишили недоторканою. Власник заявив, що планів забудови поки немає, але стіна буде інтегрована в будь-які майбутні проекти.
2000 роки У 2004 році Джонстон випустив збірник, що складався із двох дисків під назвою «The Late Great Daniel Johnston: Discovered Covered ». На першому диску були кавер-версії його пісень у виконанні таких артистів, як: Tom Waits, Beck, TV on the Radio, Jad Fair, Eels, Bright Eyes, Calvin Johnson, Death Cab for Cutie, Sparklehorse, Mercury Rev, The Flaming Lips та Starlight Mints, а на другому диску були оригінальні записи цих пісень, які виконував сам Джонстон. У 2005 році техаська театральна компанія Infernal Bridegroom Productions отримала грант від Multi-Arts Production/ MAP Fund на співпрацю з Деніелом для створення рок-опери з використанням його музики під назвою «Speeding Motorcycle».
Протягом наступних років Деніел багато гастролював світом і продовжував привертати увагу преси. Його роботи виставлялися в лондонській галереї «Акваріум», нью-йоркській галереї «Клементина» та на Liverpool Biennial у 2006 та 2008 роках, а в 2009 році - і в «Музеї кохання» в галереї Verge у Сакраменто, Каліфорнія.
У 2008 році Дік Джонстон, брат і менеджер Деніела, повідомив, що «угода на фільм, заснований на матеріалах з життя та музики [Деніела Джонстона], була укладена з попередньою датою релізу в 2011 році». Він також розповів про укладання угоди з компанією Converse щодо випуску «фірмової серії» взуття Daniel Johnston. Пізніше Дік сказав, що Converse все ж відмовилася від цього плану.
На початку 2008 року був випущений обмежений тираж колекційної фігурки «Єремії Невинного» у чотирьох різних кольорах.
Пізніше того ж року компанія Adjustable Productions випустила перший концертний DVD Джонстона під назвою «The Angel and Daniel Johnston – Live at the Union Chapel», який складався з виступу в Іслінгтоні, Лондон, у 2007 році.
6 жовтня 2009 року світ побачив альбом <i id="mwAYM">«Is and Always Was»</i>, що вийшов на лейблі Eternal Yip Eye Music. Того ж року Метт Гронінг обрав Джонстона для виступу на фестивалі All Tomorrow's Parties, який він курував.
У 2010 році компанії «Dr. Fun Fun» та «Smashing Studios» розробили платформер для iPhone під назвою «Hi, How Are You». Гра схожа на Frogger, але містить ілюстрації та музику Джонстона. Він тестував її під час розробки і вона йому сподобалась, хоча iPhone не був йому знайомий.
2010-ті роки 13 березня 2012 року Джонстон випустив свій перший комікс, що отримав назву «Space Ducks – An Infinite Comic Book of Musical Greatness» у видавництві SXSW, виданому BOOM! Studios. Комікс пов'язаний з альбомом «Space Ducks» та застосунком для iOS. Джонстон співпрацював з компанією Supreme, що спеціалізується на скейтбордингу та одязі для створення багатьох колекцій (що складалися з одягу та аксесуарів), в яких були представлені його роботи.
1 березня 2012 року фотографка з Брукліна на ім'я Юнг Кім анонсувала свою фотокнигу та пересувну виставку разом з Джонстоном під назвою «ДЕНІЕЛ ДЖОНСТОН: ТУТ» (DANIEL JOHNSTON: here). Ця співпраця розпочалася ще у 2008 році. Тоді Кім вперше зустріла Джонстона та почала фотографувати його в дорозі та в будинку у Воллері, штат Техас.
13 березня 2013 року фотокнигу опублікували. Вона документує п'ять років із життя Джонстона. На першій виставці фестивалю SXSW Деніел виступив із триб'ют-перформансами під керівництвом Джейсона Себастьяна Руссо, колишнього учасника гурту Mercury Rev.
Друга виставка проходила у травні та червні 2013 року в Лондоні, а спеціальний виступ Джонстона - разом із триб'ют-перформансами британського гурту Charlie Boyer and the Voyeurs та зі Стеффаном Халперіном з гурту Klaxons.
10 жовтня 2013 року Джейсон Пірс з гурту Spiritualized провів відкриття виставки в Нью-Йорку, яке включало спеціальні триб'ют-перформанси, проведені Пірсом та Гленом Хансардом з гурту The Swell Season та The Frames.
У листопаді 2015 року вийшов короткий документальний фільм про життя Джонстона під назвою «Привіт, як справи, Деніеле Джонстоне? » (Hi, how Are You Daniel Johnston?), у якому Деніел зіграв своє «я» у 2015 році, а Габріель Сандей з «Останнього проекту Арчі» зіграв його «я» у 1983 році.
Виконавчими продюсерами фільму були Лана Дель Рей та Мак Міллер.
Восени 2017 року Джонстон вирушив у тур, який він оголосив своїм останнім. Турне складалося з 20 концертів. Кожного виступу Деніел виступав у супроводі гурту, на який вплинула його музика: The Preservation All-Stars у Новому Орлеані; The Districts and Modern Baseball у Вашингтоні, Колумбії, та Філадельфії; Beirut, Invisible Familiars та інші у Нью-Йорку; Джефф Твіді на двох концертах у Чикаго; Майк Ватт, Бен Лі, Марія Тейлор, учасники Silversun Pickups у Лос-Анджелесі та Сан-Франциско, Built to Spill на останніх чотирьох концертах у Бойсе, Портленді, Ванкувері, Британській Колумбії, та Сіетлі.
У 2020 році лейбл Wilco випустив альбом під назвою «Chicago 2017», що складався з дев'яти пісень, записаних наживо у театрі "Вік" з Твіді та його гуртом, а також п'ять треків, взяті зі студійної сесії напередодні. Кошти від продажу платівки були спрямовані на благодійний проект «Hi, How Are You Project», заснований за підтримки Деніела та його родини.
Смерть 11 вересня 2019 року Джонстона знайшли мертвим у його будинку в місті Воллер, штат Техас, від ймовірного серцевого нападу. Вважається, що він помер вночі, через день після того, як його виписали з лікарні через невстановлені проблеми з нирками.
Деніел Джонстон похований на кладовищі «Магнолія» в Кеті, штат Техас.
Дискографія Студійні альбоми
Songs of Pain (1981) Don't Be Scared (1982) The What of Whom (1982) More Songs of Pain (1983) Yip/Jump Music (1983) Hi, How Are You (1983) Retired Boxer (1984) Respect (1985) Continued Story with Texas Instruments (1985) (з Texas Instruments) Merry Christmas (1988) It's Spooky (1989) (з Джадом Фейром ) 1990 (1990) Artistic Vice (1991) Fun (1994) Rejected Unknown (2001) The Lucky Sperms: Somewhat Humorous (2001) (з Джадом Фейром) Fear Yourself (2003) Lost and Found (2006) Is and Always Was (2009) Beam Me Up! (2010) (разом із Beam) Space Ducks (2012)
Примітки
Посилання
Офіційні
Привіт, як справи: офіційний веб-сайт Деніела Джонстона Сайт цифрового завантаження Деніела Джонстона.
Інше