Ескадрені міноносці типу 42 () — серія ескадрених міноносців з КРО ВМС Великої Британії останньої чверті 20 століття - початку 21 століття.

Всього було збудовано 16 кораблів трьома серіями, 2 кораблі увійшли до складу ВМС Аргентини.

Два кораблі ВМС Великої Британії («Шеффілд» та «Ковентрі») були потоплені під час Фолклендської війни.

Історія створення У 1961 році Велика Британія розпочала розробку нових важких авіаносців «CVA-01». Для їх супроводу розроблялись важкі есмінці типу 82. Всього планувалось збудувати 8 таких кораблів.

Проте у 1966 році новий уряд лейбористів згорнув розробку авіаносців «CVA-01» як надто дорогих, а слідом і есмінців типу 82. Був збудований лише один есмінець «Бристоль», головним чином для відпрацювання нових технологій. В цих умовах почалась розробка дешевшого есмінця, який отримав назву «Тип 42».

Конструкція При розробці есмінців типу 42 основою задачею була економія. Основною зброєю кораблів став ЗРК «Sea Dart». На відміну від есмінців типу 82 було вирішено відмовитись від протичовнового комплексу «Ikara». Також кораблі були оснащені 4,5-дюймовою гарматою. Для протидії підводним човнам призначався вертоліт та новий сонар Тип 184. Кількість ракет для комплексу «Sea Dart» зменшили з 38 до 22. Для пошуку повітряних цілей був встановлений радар дальнього радіусу дії Тип 965. З міркувань економії було вирішено відмовитись від другого радара системи «Sea Dart» - Тип 909, що негативно позначилось на бойових можливостях есмінців.

На відміну від попередніх кораблів, на есмінцях типу 42 була встановлена нова силова установка. Замість громіздких та шумних дизелів була встановлена комбінована силова установка (COGOG), яка була більш економною, допускала більші перерви між технічним обслуговуванням та потребувала менше людей для обслуговування. Вона складалась з двох газових турбін повного ходу та двох турбін крейсерського ходу. Установка для крейсерського ходу мала високу ефективність та забезпечувала швидкість у 18 вузлів.

Для зменшення вартості на кораблях були відсутні запасні торпеди, систему наведення вертольота звели до мінімуму, не передбачалась система супутникового зв'язку. Єдиною зброєю малого радіусу дії стали дві 20-мм зенітні гармати «Ерлікон» BMARC.

Для зменшення вартості корабля була зменшена його довжина, що призвело до малої відстані між носовим закінченням та артилерійською установкою, а також пусковою установкою «Sea Dart». В погану погоду основне озброєння корабля заливалось водою, що заважало його ефективному використанню і створювало загрозу пошкодження артилерійської установки та ракетного комплексу. Тому кораблі 3-ї серії будували довшими на 13 м і ширшими на 0,6 м.

Фолклендська війна показала недостатню кількість озброєння для самооборони. Тому в ході модернізації на кораблях були встановлені додаткові зенітні гармати, а з 1987 року - зенітні установки Phalanx CIWS. Також на кораблях 3-ї серії було виділене місце для розміщення додаткових 15 ракет для комплексу «Sea Dart». Крім того, були встановлені нові радари Type 1022/965P.

Кораблі ВМС Аргентини Есмінцями типу 42 зацікавилась Аргентина. У 1968 році був підписаний контракт на побудову двох кораблів. Планувалось, що замість силової установки Rolls-Royce будуть встановлені турбіни фірми Fiat. На кораблях мала бути встановлена американська 127-мм гармата та дві 76,2-мм гармати OTO-Melara. Але в результаті аргентинські кораблі нічим не відрізнялись від британських. А вже в Аргентині на них були змонтовані 4 пускові установки для протикорабельних ракет «Екзосе».

Оцінка проєкту Після загибелі двох кораблів у Фолклендській війні стала побутувати думка, що жоден сучасний корабель не здатний протидіяти сучасній протикорабельній ракеті. Насправді ж недоліки есмінців типу 42 були зумовлені прагненням максимальної економії.

Крім того, війна продемонструвала низьку живучість кораблів, зокрема, через широке застосування горючих декоративних матеріалів, пінних наповнювачів теплоізоляції корабельних конструкцій, синтетичних тканин та фарб. Невеликі розміри кораблів призвели до зменшення максимальної швидкості кораблів та незадовільних умов для проживання екіпажу. Також війна продемонструвала необхідність встановлення зенітних засобів ближнього радіусу дії.

Ці недоліки частково були усунені при модернізаціях, а також при будівництві кораблів 3-ї серії.

Представники

Позначення

Корабель Будівник Закладено Спущено У строю Статус Королівський військово-морський флотСерія 1 (Підтип «Шеффілд») «Шеффілд» HMS Sheffield (D80) Vickers Shipbuilding and Engineering 15 січня 1970 року 10 червня 1971 року 16 лютого 1975 року Потоплений 10 травня 1982 року «Бірмінгем» HMS Birmingham (D86) Cammell Laird 28 березня 1972 року 30 липня 1973 року 3 грудня 1976 року Виключений зі складу флоту 31 грудня 1999 рокуЗданий на злам 20 жовтня 2000 року «Ньюкасл» HMS Newcastle (D87) Swan Hunter 21 лютого 1973 року 24 квітня 1975 року 23 березня 1978 року Виключений зі складу флоту 1 лютого 2005 рокуЗданий на злам «Ковентрі» HMS Coventry (D118) Cammell Laird 29 січня 1973 року 21 червня 1974 року 10 листопада 1978 року Потоплений 25 травня 1982 року «Глазго» HMS Glasgow (D88) Swan Hunter 16 травня 1974 року 14 квітня 1976 року 25 травня 1979 року Виключений зі складу флоту 1 лютого 2005 рокуЗданий на злам у 2009 році «Кардіфф» HMS Cardiff (D108) Vickers Shipbuilding and Engineering 6 листопада 1972 року 22 лютого 1974 року 24 вересня 1979 року Виключений зі складу флоту 14 липня 2005 рокуЗданий на зламСерія 2 (Підтип «Ексетер») «Ексетер» HMS Exeter (D89) Swan Hunter 22 липня 1976 року 25 квітня 1978 року 19 вересня 1980 року Виключений зі складу флоту 27 травня 2009 рокуЗданий на злам «Саутгемптон» HMS Southampton (D90) Vosper Thornycroft 21 жовтня 1976 року 29 січня 1979 року 31 жовтня 1981 року Виключений зі складу флоту 12 лютого 2009 рокуЗданий на злам «Ліверпуль» HMS Liverpool (D92) Cammell Laird 5 липня 1978 року 25 вересня 1980 року 1 липня 1982 року Виключений зі складу флоту 30 березня 2012 рокуЗданий на злам у жовтні 2014 року «Ноттінгем» HMS Nottingham (D91) Vosper Thornycroft 6 лютого 1978 року 18 лютого 1980 року 14 квітня 1983 року Виключений зі складу флоту 11 лютого 2010 рокуЗданий на зламСерія 3 (Підтип «Манчестер») «Манчестер» HMS Manchester (D95) Vickers Shipbuilding and Engineering 19 травня 1978 року 24 листопада 1980 року 16 грудня 1982 року Виключений зі складу флоту 27 вересня 2012 рокуЗданий на злам у листопаді 2014 року «Йорк» HMS York (D98) Swan Hunter 18 січня 1980 року 20 червня 1982 року 9 серпня 1985 року Виключений зі складу флоту 24 лютого 2011 рокуЗданий на злам у 2015 році «Глостер» HMS Gloucester (D96) Vosper Thornycroft 29 жовтня 1979 року 2 листопада 1982 року 11 вересня 1985 року Виключений зі складу флоту 30 червня 2011 рокуЗданий на злам «Единбург» HMS Edinburgh (D97) Cammell Laird 8 вересня 1980 року 14 квітня 1983 року 17 грудня 1985 року Виключений зі складу флоту 6 червня 2013 рокуЗданий на злам Військово-морські сили Аргентини «Еркулес» ARA Hércules (B-52) Vickers Shipbuilding and Engineering 16 червня 1971 року 24 жовтня 1972 року 12 липня 1976 року 25 червня 2024 року виключений зі складу флоту «Сантісіма Трінідад» ARA Santísima Trinidad (D-2) Astillero Río Santiago 11 жовтня 1971 року 9 листопада 1974 року 1 липня 1981 року Затонув у порту у 2013 році через поганий станПіднятий і розібраний на брухт

Джерела Conway's All the World's Fighting Ships, 1947—1995. — NAVAL INSTITUTE PRESS, Annapolis, Maryland С. В. Иванов, П. В. Соломонов, Б. В. Соломонов Эскадренные миноносцы типа «Шеффилд». Часть 2. — Москва: Моделист-конструктор, 2012. — (Морская коллекция № 5 (152) / 2012)

Посилання

Веб-сайт ескадрених міноносців типу 42