Миросла́в Миросла́вович Дебе́нко (, Івано-Франківськ — , Закітне) — український військовий медик, капітан медичної служби Збройних сил України, щелепно-лицевий хірург, викладач. Старший ординатор приймально-сортувального відділення медичної роти 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади. Кавалер ордена Данила Галицького (2022) й лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2025, посмертно). Почесний громадянин Івано-Франківська (2025, посмертно).

Народився в сім’ї медиків: його мати була викладачкою медсестринства, а дідусь — директором медичного училища. Із відзнакою закінчив Івано-Франківський національний медичний університет (2009) і тривалий час працював щелепно-лицевим хірургом, зокрема за кордоном, а також викладав медичні дисципліни в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі. Після початку повномасштабної російсько-української війни повернувся в Україну та вступив у лави Збройних сил України як бойовий медик, де брав участь у бойових діях на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. На передовій він організував стабілізаційний медичний пункт і провів сотні оперативних втручань, рятуючи життя поранених.

14 жовтня 2024 року загинув унаслідок авіаційного удару в районі села Закітне під час виконання бойового завдання. Його подвиг вшановано двома меморіальними дошками в Івано-Франківську, а також громадськими ініціативами щодо присвоєння йому звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» посмертно. Життєпис

Кар'єра Народився 27 квітня 1986 року в місті Івано-Франківську в сім'ї медиків. Мати — Ольга Григорівна Дебенко, викладачка медсестринства в дерматології та венерології Івано-Франківського медичного фахового коледжу. Дідусь — Григорій Григорович Гавриш, багаторічний директор Івано-Франківського медичного училища. Батьком Мирослава Дебенка був лікар-ендоскопіст Івано-Франківської обласної клінічної лікарні Мирослав Михайлович Дебенко (1954 — 2026). У 2009 році закінчив з відзнакою Івано-Франківський національний медичний університет. Працював щелепно-лицевим хірургом, деякий час перебував за кордоном, де мав медичну практику.

Повномасштабна війна

Долучення до лав ЗСУ Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну повернувся на Батьківщину і вступив до лав Збройних сил України як бойовий медик. Брав участь у відбитті збройної агресії на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. Очоливши стабілізаційний пункт, провів понад 190 оперативних втручань. Завдяки його професіоналізму та самовідданій роботі вдалося врятувати життя понад 13 000 українських військовослужбовців і понад 150 цивільних осіб.

У вересні 2024 року Мирослав розпочав поглиблене вивчення англійської мови та висловлював намір написати книжку власних спогадів про досвід на війні. За словами його колишнього університетського викладача Маркіяна Тхіра, під час служби Мирослав проводив по кілька складних операцій щодня, часто працював без сну, рятуючи життя сотням поранених.

Загибель 14 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на стабілізаційному пункті «Груша» поблизу села Закітне біля міста Лиман, загинув унаслідок авіаційного удару керованими авіабомбами, вчиненого російськими військами. Згідно з заповітом, похований 19 листопада 2024 року в місті Косів Івано-Франківської області, поруч із могилою дідуся.

Прощання з Мирославом Дебенком відбулося 19 листопада 2024 року в Івано-Франківську та Косові. Спочатку труну з тілом воїна привезли до храму святих Кирила і Методія у селі Крихівці (Івано-Франківська громада), де з 9:00 відбувалася приватна молитва. О 10:00 розпочався чин похорону, під час якого рідні, побратими, духовенство та жителі громади попрощалися із загиблим захисником. Після завершення богослужіння траурна процесія вирушила до Косова. Близько 13:30 жалобний кортеж зустріли на центральній площі Косова. О 14:00 відбулася панахида, після якої Мирослава Дебенка поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі. Провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади та численні мешканці громади, які вшанували його пам'ять, віддавши останню шану захисникові України.

Смерть Мирослава Дебенка суттєво вплинула і на фізичний та моральний стан його батька, якого не стало через 2 роки — 15 лютого 2026 року в Івано-Франківську.

Пам'ять 10 липня 2025 року на фасаді головного корпусу Івано-Франківського національного медичного університету відкрито й освячено меморіальну дошку на честь загиблого на фронті капітана Мирослава Дебенка. У Івано-Франківську на фасаді Івано-Франківського медичного фахового коледжу 14 жовтня 2025 року відкрито й освячено меморіальну дошку на честь капітана медичної служби Мирослава Дебенка, колишнього викладача цього закладу в 2012—2013 роках. 22 січня 2025 року Дмитро Покрищенко ініціював електронну петицію № 22/240580-еп на сайті офісу Президента України щодо присвоєння Мирославу Дебенку звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Станом на 27 жовтня 2025 року петиція мала 25 201 голос із 25 тисяч необхідних та перебувала на розгляді.

Нагороди орден Данила Галицького (17 листопада 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; орден Богдана Хмельницького III ступеня (13 червня 2025, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку; «Почесний Громадянин міста Івано-Франківська» (30 квітня 2025, посмертно) — за історичну роль, героїзм, особистий внесок в боротьбу за незалежність Української держави; відзнака МГО «Міжнародний союз козацтва» — орден Петра Сагайдачного; відзнака міського голови Івано-Франківська «За честь і звитягу», відзнака святого великомученика і цілителя Пантелеймона ПЦУ, відзнака імені академіка Олександра Шалімова (посмертно).

Примітки

Джерела

Укази Президента України Указ Президента України № 780/2022 «Про відзначення державними нагородами України» Указ Президента України № 409/2025 «Про відзначення державними нагородами України»

Електронні петиції на сайті ОП

Електронна петиція № 22/240580-еп щодо Присвоєння звання Героя України з врученням ордену «Золота Зірка» (посмертно) старшому ординатору приймально-сортувального відділення медичної роти 81 окремої аеромобільної Слобожанської бригади капітану медичної служби Дебенку Мирославу Мирославовичу.

Новини На війні загинув хірург з Івано-Франківська Мирослав Дебенко. Суспільне Івано-Франківськ, 15 жовтня 2024. Пам'яті військового хірурга Мирослава Дебенка. Укрінформ, 29 жовтня 2024. Мирослав Мирославович Дебенко. Косів, 25 листопада 2024.