А́нна Хра́нюк (; , Варшава) — польська викладачка, музикантка й перекладачкаWpis na listę tłumaczy przysięgłych.
Життєпис
Навчання і робота Анна Хранюк народилась у Варшаві, в українській сім'ї. Батьки говорили між собою по-українськи, а з дітьми по-польськи. Сама Анна почала говорити українською у сім років. Здобувши у Варшаві середню освіту, вступила на факультет народних інструментів Київської консерваторії (спеціалізація — бандура, хорове диригування) й закінчила цей виш 1977 року. Під час навчання одержувала стипендію від Міністерства культури та національної спадщини Польщі й брала активну участь у культурному житті консульства Польщі в Києві.
Вийшовши заміж за львів'янина Ігоря, повернулася з ним до Варшави й влаштувалася в Головній раді Українського суспільно-культурного товариства на роботу викладача музики. У 1979-му з політичних причин Анну Хранюк звільнили, й вона стала працювати коректоркою в .
1991 року в Познанському університеті засновано кафедру української філології, й Анна Хранюк переїхала до Познані. Восени 1993 року вона почала викладати українську мову на цій кафедрі. Брала активну участь у розробці фундаментальної програми українознавства в Познані, готувала навчальні програми та навчальні матеріали, ініціювала та організувала співпрацю між Познанським університетом (кафедра української філології) та Львівським університетом (кафедра української мови як іноземної). 1994 року Хранюк стала присяжною перекладачкою Міністерства юстиції Польщі. Пропрацювавши в Познанському університеті двадцять років, у 2013-му вона вийшла на пенсію. Однак працює далі в перекладацькому фаху. В конкурсах присяглих перекладачів (плебісцит організовано на сайті Orły Tłumaczeń у 2019—2025 роках) Хранюк ставала лавретаткою 14 разів, у тому числі шість разів посідала перше місце й один раз друге«Chraniuk Anna. Tłumacz przysięgły języka ukraińskiego. LAUREAT PLEBISCYTU ORŁY». Сайт orlytlumaczen.pl. Прочитано 30.10.2025.
Громадська діяльність 1996 року Анна Хранюк заснувала студентський хор Maciejek («Мацеєк»), який разом зі студентським театром Szutnik («Жартівник») виступав з виставами на різних сценах, зокрема й львівських. На основі прочитаних студентам лекцій на тему українських різдвяних традицій вона ініціювала культурний захід «Кутя», вперше влаштований у Центрі культури «Замок» 1997 року — згодом щорічний у Познані«Odkryj Poznań. 2022. Anna Chraniuk». Oficjalna strona miasta Poznania. Прочитано 30.10.2025. У 2008-му належала до організаторів щорічного фестивалю культури «ANNA CHRANIUK Nowy Wschód: tradycje i przyszłość». Сайт spotkaniakultur.com. Прочитано 30.10.2025. 2008 року Хранюк стала однією із засновників Суспільно-культурного товариства «Польща — Україна», створеного при Почесному консульстві України в Познані. У 2014 році вона організувала Польсько-українські симфонічні майстер-класи. У них взяли участь учні Познанської середньої музичної школи імені Мечислава Карловича та Львівської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької. З 2014 року веде в Познані акцію «Діти з України».
У 2009 році Анна Хранюк одержала Орден княгині Ольги III ступеня за сприяння розвитку української культури та освіти в Польщі. Її також нагороджено Зіркою «Патріот України» зі записом у Книзі Пошани «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни». 2022 року вона отримала відзнаку «Заслужена перед містом Познань» від Познанської міської ради — «на знак визнання її багаторічної діяльності в популяризації міста Познань в Україні та за зближення й популяризацію української мови та культури в Познані».
Творчість Анна Хранюк видала польсько-український розмовник Ukraiński kieszonkowy. W podróży й переклала з української польською твори Остапа Тарнавського «Літературний Львів 1939—1944. Спогади українського письменника», Ореста Красівського «Українсько-польські стосунки 1917—1923», Ольги Кобилянської «Царівна» та Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».
Публікації Ostap Tarnawski. Literacki Lwów 1939—1944. Wspomnienia ukraińskiego pisarza. — Poznań: Bonami, 2004. ISBN 978-83-8962-105-3 Orest Krasiwski. Stosunki ukraińsko-polskie w latach 1917—1923. — Poznań-Gniezno: Studia Europaea Gnesnensia, 2010. ISBN 978-83-7654-019-1 Ukraiński kieszonkowy. W podróży. — Nowela, 2010. ISBN 978-83-8987-677-5 Olha Kobylanska. Księżniczka. — Poznań: Poznańskie Towarzystwo im. Iwana Franki, 2022. ISBN 978-83-9632-444-3 Mychajło Kociubynski. Cienie zapomnianych przodków // Duchy nocy świętojańskiej. — Poznań: Zysk i S-ka, 2023. ISBN 978-83-8202-946-8
Нагороди Орден княгині Ольги III ступеня — «за сприяння розвитку української культури та освіти в Польщі» — 2009 Зірка «Патріот України» зі записом у Книзі Пошани «Україна й українці — цвіт нації, гордість країни» Відзнака «Заслужена перед містом Познань» від Познанської міської ради — «на знак визнання її багаторічної діяльності в популяризації міста Познань в Україні, за зближення й популяризацію української мови та культури в Познані»
Примітки