Дебати Сраффи-Гаєка — це дебати між економістами П'єро Сраффою та Фрідріхом Гаєком у 1930-х роках.

Історія У 1931 році Гайєк розкритикував «Трактат про гроші» Джона Мейнарда Кейнса (1930) у своїй праці «Роздуми про чисту теорію пана Дж. М. Кейнса» та опублікував свої лекції в Лондонській школі економіки у вигляді книги під назвою «Ціни та виробництво». Кейнс відповів Гайєку.

Після цього Кейнс попросив Сраффу написати критичну рецензію на книгу «Ціни і виробництво» для журналу «The Economic Journal». Сраффа докладно розглянув логічні суперечності в аргументах Гаєка, особливо щодо впливу «вимушених заощаджень», спричинених інфляцією, на сектор капіталу та щодо визначення «природної» процентної ставки в економіці, що зростає.

У праці «Ціни та виробництво» Гаєк стверджує, що монетарні чинники мають значний вплив на обсяги та напрямки виробництва. Він прагне поєднати традиційну маргіналістську теорію зі складнощами реальності, аналізуючи динаміку дисбалансу, спричиненого монетарними порушеннями. Гаєк зосереджується на ситуаціях, коли монетарна процентна ставка відхиляється від природної ставки, як її визначив Віксель, і досліджує вплив цих порушень на відносні ціни споживчих та виробничих товарів. Його аналіз ґрунтується на концепції середнього періоду виробництва, розробленій Бем-Баверком, та твердженні, що капіталомісткість виробничих процесів зменшується із зростанням процентної ставки. Гаєк підкреслює роль вимушених заощаджень, що виникають внаслідок відхилення ринкової процентної ставки від природної ставки. Він стверджує, що капітал, накопичений під час підйому бізнес-циклу, згодом знищується під час спаду, що в кінцевому підсумку відновлює економіку до її початкової рівноваги. Хаєк стверджує, що політика, спрямована на стимулювання попиту на споживчі товари, як це передбачають теорії недоспоживання (включно з кейнсіанською теорією), є контрпродуктивною. Активні антициклічні втручання лише відтерміновують приведення економіки до рівноваги повної зайнятості.F. A. Hayek, Prices and Production, (London: Routledge, 1931).

Сраффа критикує аргумент Гаєка, вказуючи на те, що він не враховує певні особливості грошової економіки, де гроші служать засобом платежу, одиницею виміру в контрактах і засобом збереження вартості. Інфляція та монетарна політика впливають на розподіл доходів, і за наявності боргів, грошових контрактів, угод про заробітну плату та жорстких цін накопичення капіталу шляхом примусового заощадження може не бути економічно зруйнованим. Натомість це може призвести до нового стану рівноваги в економічній системі.

Відповідь Гаєка та відповідь Сраффи були опубліковані після цього.

Сприйняття Гласнер і Циммерман деконструюють аналіз власних ставок Сраффи, стверджуючи, що його критика була в кінцевому рахунку помилковою. Спираючись на аналіз Ірвінга Фішера, який розрізняє реальні та номінальні процентні ставки, вони показують, що, хоча номінальні власні ставки можуть розходитися в залежності від очікувань щодо знецінення або знецінення, реальні власні ставки, як правило, вирівнюються за рахунок арбітражу між активами. Ця унікальна реальна власна ставка відповідає концепції природної ставки Гаєка. Гласнер і Циммерман підкреслюють, що аналіз власних ставок Кейнса в розділі 17 «Загальної теорії» надав аналітичні інструменти, які Гаєк міг би використати для спростування тверджень Сраффи про нелогічність, показавши тенденцію до вирівнювання реальних доходів між активами. Однак Гаєк не зміг організувати ефективний захист, здавалося, визнавши існування декількох природних ставок у своїй відповіді Сраффі, яку Сраффа правильно визначив як безглузду або неадекватну. Гласнер і Циммерман стверджують, що ця неефективна відповідь була втраченою можливістю, оскільки краще розуміння 17-ї глави Кейнса могло б продемонструвати узгодженість ідеї Гаєка про природну ставку. Вони обговорюють можливі причини труднощів Гаєка, включаючи його прихильність до єдиної номінальної природної ставки, незважаючи на те, що його власний аналіз вказував на те, що множинні номінальні ставки можуть бути сумісними з нейтральними грошима, якщо цінові очікування узгоджені. Його підтримка контракційної політики під час Великої депресії також суперечила критерію загальних витрат з його власної роботи.

Примітки