«Криниця самотності» () — лесбійський роман британської письменниці Редкліфф Голл, уперше виданий у 1928 році видавництвом Jonathan Cape.
У центрі оповіді — життя Стівен Ґордон, англійки з аристократичної родини, чия «сексуальна інверсія» (гомосексуальність) проявляється з раннього віку. Вона закохується у Мері Ллевеллін, з якою знайомиться, працюючи водійкою швидкої допомоги під час Першої світової війни, але їхнє кохання зруйноване суспільною ізоляцією та відчуженням. Роман зображує інверсію як природний, «Богом даний» стан.
У 2024 році твір перейшов у суспільне надбання у США.
Історія У 1926 році Редкліф Голл перебувала на піку письменницької кар’єри: її роман Adam's Breed став бестселером і здобув престижні літературні премії. Голл давно задумувала написати роман про сексуальну інверсію і вважала, що досягнута нею літературна репутація дасть твору шанс бути сприйнятим серйозно. Усвідомлюючи ризик скандалу та можливої руйнації кар’єри, вона заручилася підтримкою своєї партнерки Уни Трабрідж перед початком роботи, Our Three Selves.. Метою письменниці було порушити публічне мовчання щодо гомосексуальності, добитися «більш терпимого розуміння» та надихнути інверсійних людей «вести гідне й корисне життя». Навесні 1928 року вона повідомила видавцю, що не дозволить правити жодного слова: «Я поставила перо на службу одним із найбільш переслідуваних і незрозумілих людей у світі»Quoted in .. Голл прагнула «розбити змову мовчання» навколо інверсії.
Сюжет Стівен Ґордон народжується у вищому світі пізньої вікторіанської Англії та з дитинства відчуває себе інакшою, прагнучи чоловічої ролі й одягу. Після низки емоційних розчарувань та конфлікту з матір’ю вона усвідомлює свою гомосексуальність, знаходить підтримку у мистецьких колах Лондона та Парижа, служить на фронті як водійка швидкої допомоги, а згодом закохується в Мері Ллевеллін, з якою живе після війни. Їхній союз поступово руйнується через суспільне несприйняття та внутрішні страждання Стівен, яка зрештою жертвує власним щастям заради Мері, змушуючи її піти до чоловіка, здатного дати їй «нормальне життя». Роман завершується благанням Стівен до Бога про право на існування для людей, подібних до неї.
Публікація Троє видавців відмовилися друкувати роман, попри схвальні відгуки, через страх публічного скандалу. Рукопис було прийнято Jonathan Cape, який вирішив видати книгу обмеженим накладом у 1500 примірників, за завищеною ціною, щоб уникнути сенсаційного інтересу. Публікацію було прискорено, щоб випередити інший лесбійський роман — «Екстраординарна жінка» Комптона Макензі.
«Криниця самотності» вийшов 27 липня 1928 року у чорній обкладинці з мінімалістичною суперобкладинкою. Перші рецензії були змішаними: одні критики вважали роман надто декларативним, інші — недосконалим стилістично, але багато хто відзначав щирість і гуманістичний задум твору, "A Selection of Early Reviews"; see also , "Introduction".. У перші тижні після публікації жодна рецензія не закликала до заборони книгиCon O'Leary, 11 August 1928, in .. Архіви письменниці зберігають тисячі листів підтримки від читачів, обурених цензурою.
Примітки
Література
Посилання
«Криниця самотності» на сайті Google Книги