А́лександр Кра́мер (; , Прага — , Прага«Zemřel komentátor Práva Alexandr Kramer». Сайт Novinky.cz. Опубліковано 30.05.2012. Прочитано 04.11.2025)  — чеський письменник-фантаст, журналіст, публіцист і громадський діяч.

Біографічні дані Александр Крамер народився в Празі. 1963 року закінчив середню школу. 1970 року він, пройшовши курс навчання на факультеті соціальних наук і журналістики Карлового університету й написавши дипломну роботу на тему американського тижневика «Тайм», був виключений перед державними іспитами й диплом одержав аж у 1990-му. З 1966 року брав участь у студентському русі, у 1968 році працював редактором тижневика «Student». У квітні 1969 року він, як голова академічної ради студентів факультету, очолив страйк проти приходу Ґустава Гусака на посаду першого секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Чехословаччини. Сам Крамер був членом цієї партії з березня 1968 року, а в листопаді 1969-го вийшов із неї. З 1970 по 1975 рік працював перекладачем з англійської мови, підсобним робітником, носієм багажу, розповсюджувачем квитків на театральні вистави, а в 1976—1989 роках — перекладачем документації й референтом у компанії «Tesla Karlín». Брав участь в антирежимних листівкових акціях. У січні 1977 року підписав Хартію-77. З літа 1989 року писав статті для газети «Lidové noviny», на той час самвидавної. У вересні 1989 року став співзасновником групи , а в 1991 році вийшов з її складу.

У 1990—1992 роках Крамер провадив закордонну рубрику газети «Lidové noviny», приділяючи особливу увагу США, у 1993–97 роках був головним редактором експортної редакції Чеського інформаційного агентства, головним редактором закордонної рубрики журналу , заступником головного редактора і репортером журналу , перекладачем агентства «Reader's Digest Výběr» і редактором новин Радіо «Вільна Європа».

У серпні 1997 року Крамер став редактором щоденної газети . Спочатку працював політичним коментатором, але поступово спеціалізувався на великих політичних інтерв'ю, що виходили в суботу. Мав виразно ліві погляди. Ці інтерв'ю опублікувало брненське видавництво ": (2001 рік — 126 інтерв'ю), (2002—106), (2003 — 66), Інтерв'ю 4 (2005 — 69), (2006 — 74), (2008 — 64). У листопаді 2007 року прем'єр-міністр Чехії Мірек Тополанек опублікував книжку — шістнадцять інтерв'ю, які в нього взяв Крамер: «Topolánek versus Kramer aneb 5 let české politiky (a žurnalistiky)» — «Тополанек проти Крамера, або П'ять років чеської політики (і журналістики)». Останнє інтерв'ю Крамер опублікував у травні 2008 року, після чого зробив перерву з огляду на стан здоров'я.

2003 року за ці інтерв'ю Крамер дістав Журналістську премію імені Карела Гавлічека-Боровського, яку присуджує Чеський літературний фондJan Petránek: Laudatio pro Alexandra Kramera.

У грудні 2007-го він виступив проти одного з положень реформи державних фінансів Чехії, яку цього року почав втілювати в життя уряд Тополанека, — запровадження платних медичних послуг. Крамер був ініціатором і автором тексту публічного заклику до громадянської непокори, в якому агітував бойкотувати таке нововведення, аж доки Конституційний суд Чеської Республіки не визнає його незаконним, тобто таким, що суперечить статті 31 Хартії основних прав і свобод, яка проголошує право громадян на безплатну медичну допомогу. Заклик підписали 58 осіб, серед яких були політики з Чеської соціал-демократичної партії, Комуністичної партії Чехії і Моравії та лівого крила Партії зелених, а також митці й науковціBojkotujte poplatky u lékaře, vyzývají politici i umělci, IDNES.cz]] 12.12.2007.

Александр Крамер був завзятий курець. Кілька років хворів на рак легенів, від чого й помер. Мав дружину й дочку.

Літературна творчість Перші літературні спроби Крамер зробив ще в газеті «Студент». З початку 1970-х, не можучи підписуватися своїм іменем, публікував під іменами своїх друзів, зокрема, статті про науку в журналі «Sedmička pionýrů», про науково-фантастичну літературу в журналі «Technický magazín» (серія «Zítřek, který byl nejprve napsán» / «Завтрашній день, що був найперше написаний», 1977–78, під іменем Ярослава Вейса та серія «Podoba věcí příštích» / «Подоба майбутніх речей», 1981, під іменем Ондржея Неффа).

У середині 1970-х років разом з Ярославом Вейсом почав писати науково-фантастичні оповідання, які вийшли під ім'ям Вейса в збірках «Experiment pro třetí planetu» / «Експеримент для третьої планети» (1976) і «Pandořina skříňka» / «Скринька Пандори» (1979). Під псевдонімом «Мирослав Костка» Крамер опублікував оповідання в антологіях «Železo přichází z hvězd» / «Залізо йде із зірок» та «Lidé ze souhvězdí Lva» / «Люди зі сузір'я Лева» (1983), «Návrat na planetu Zemi» / «Повернення на планету Земля» (1985), «Lovci zlatých mloků» / «Мисливці за золотими тритонами» (1988), і збірку «Exodus s happy endem» / «Вихід із гепі ендом» (1989).

Більшість його оповідань зібрано у 1997 році під назвою «Nezlomnej lidskej duch» («Незламний людський дух»). Разом з Ондржеєм Неффом він написав історію світової наукової фантастики «Všechno je jinak» («Все інакше») («Albatros», 1986, видана під ім'ям Неффа) і був також автором великої частини статей, присвячених англійським фантастам та їхнім творам, в Енциклопедії науково-фантастичної літератури (1995). На основі його деяких науково-фантастичних оповідань (наприклад «Перед кінцем ранкової зміни», поставлено радіоспектаклі.

Александр Крамер анонімно переклав два оповідання «Malý ztracený robot» і «Únik» зі збірки Айзека Азімова «Já robot» / «Я, робот» (у першому виданні 1981 року як перекладача зазначено лише Олдржиха Черного). Під іменем Владіміра Железного він також переклав кілька оповідань для журналу «Světová literatura» / «Світова література».

Літературна творчість Александра Крамера цілковито присвячена науковій фантастиці. Ерудицію автора видно як у літературно-історичному огляді англійської наукової фантастики («Все інакше»), так і у власних художніх творах. Оригінально, з багатою, переважно раціоналістичною винахідливістю він реалізував характерні методи, моделі та схеми жанру, використовуючи його реквізити (винаходи, ро́боти, інопланетяни, міфологічні історії та герої) та типові теми (утопія й антиутопія, катастрофічні видіння, маніпуляції людиною й дегуманізація світу). Велику увагу Крамер приділяє філософським та психологічним моментам у творах, подібно до Герберта Веллса, Джорджа Орвелла та Карела Чапека. Не лише на серйозному, а й часто на гумористичному, сатиричному чи абсурдному рівні автор піднімає питання систем цінностей, людської ідентичності, сутності та пізнаваності реального світу, сенсу людського життя та творчості. У композиції текстів він охоче поєднує хронологію та ретроспективу, причому часто переносить на початок оповіді її логічний кінець у такий спосіб, щоб сюжет вказував на тематичну відносність часу, а кульмінаційний момент відзначався несподіваним (часом й іронічним) поворотом.

Кілька творів Александра Крамера перекладено російською мовою. Українською оповідання переклав Олег Король (Мирослав Костка. «Ах, Лео, Лео…». — Сокаль: Альманах «Соколиний край», № 23-24, 2024, стор. 111—112).

Зовнішні зв'язки

Бібліографія на сайті Scifibáze Бібліографія на сайті Legie.info

Примітки