«Калинова сопілка» — українська народна казка магічного типу, що розповідає про вбивство зведеної сестри, яка оживає через магічний інструмент — сопілку, зроблену з калини, що виросла на її могилі. Казка є частиною усної народної творчості та відома у багатьох варіантах, записаних етнографами XIX—XX століть. Сюжет казки відображає теми заздрості, помсти та торжества справедливості через надприродні елементи.
Сюжет У казці описано дві сім'ї: дід має дочку, баба — свою. Разом вони йдуть до гаю по ягоди. Дідова дочка назбирає повну миску ягід, тоді як бабина з'їдає свою частку. Дідова пропонує розділитися, але бабина вмовляє її відпочити. Під час сну бабина вбиває зведену сестру ножем у серце, ховає тіло в ямі та повертається додому з ягодами, брехливо стверджуючи, що дідова дочка йде позаду.
Чумаки, проїжджаючи повз, помічають могилу з калиною, вирізують з неї сопілку. Коли один з них грає, сопілка співає про злочин: «Ой помалу-малу, чумаченьку, грай, / Да не врази мого ти серденька вкрай! / Мене сестриця з світу згубила — / Ніж у серденько да й устромила».
Чумаки зупиняються на ночівлю в хаті діда. Граючи на сопілці перед родиною, вони розкривають правду: сопілка звертається до діда як до батька, до баби як до матусі, а до винуватиці як до «душогубки». Злочинка визнається, по жертві справляють поминальний обід, а винну прив'язують до кінського хвоста й розносять по полю.
Цей сюжет є типовим для казок про «співаючу кістку» чи інструмент, що викриває злочин.
Класифікація За класифікацією казкових сюжетів Аарне-Томпсона-Утера (ATU), казка належить до типу ATU 780 «Співаюча кістка». Цей тип охоплює історії, де жертва вбивства перетворюється на музичний інструмент (флейту, арфу чи сопілку), що співає про злочин, викриваючи винного. Варіанти ATU 780 поширені в європейському фольклорі, включаючи балади на кшталт The Twa Sisters (дві сестри), де з ревнощів старша вбиває молодшу. В українському фольклорі цей мотив адаптовано з локальними елементами, такими як калина — символом України, що додає національного колориту. Сюжет має паралелі з біблійним міфом про Каїна й Авеля.
Варіанти та літературні обробки Казка відома у численних записах. Один з найраніших варіантів зафіксовано в 1850-х роках XIX століття етнографами. Під час своїх фольклорних експедицій Леся Українка записала версію «Казки про дивну сопілку». У XX столітті сюжет оброблено в антологіях та літературних творах: Борис Грінченко створив літературну казку на основі фольклорного сюжету, а Оксана Забужко — повість-притчу «Казка про калинову сопілку» (2021), де переосмислює патріархальні мотиви.
Див. також Казка про калинову сопілку
Примітки
Джерела Бріцина О. Ю. та ін. Калинова сопілка: антологія української народної прозової творчості. — К.: Родовид, 1998. — ISBN 966-5601-44-5.