Фальк Вільгельм Ернст Отто фон Теттенборн (; 21 червня 1856, фортеця Кенігштайн — 28 листопада 1919, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал піхоти Саксонської армії.

Біографія Отто походив зі старовинного північнотюринзького дворянського роду Теттенборнів у північній Тюрінгії. Він був сином саксонського оберста Отто фон Теттенборна (1827–1904) та його дружини Клари, уродженої фон Шенфельс (нар. 1832). Саксонський генерал-майор Горст фон Теттенборн (1865–1938) був його молодшим братом.

Теттенборн навчався в гімназії в Плауені та отримав атестат зрілості на Великдень 1875 року. Того ж року він вступив до 8-го піхотного полку № 107 «Принц Йоганн Георг» Саксонської армії як новобранець. З 1881 по 1883 рік він служив ад'ютантом 3-го батальйону, а 17 липня 1884 року був призначений інструктором до Кадетського корпусу. З жовтня 1885 року Теттенборн протягом трьох років навчався в Прусській військовій академії в Берліні для подальшої підготовки. Потім він повернувся до Кадетського корпусу, де 1 січня 1889 року став командиром роти. У березні 1893 року його перевели на тій самій посаді до 1-го єгерського батальйону № 12. У 1897 році його призначили ад'ютантом Генерального командування 12-го армійського корпусу (1-й Королівський Саксонський) під командуванням принца Георга Саксонського. Пізніше того ж року його було відряджено на тій самій посаді до щойно сформованого 19-го (2-го Королівського Саксонського) армійського корпусу під командуванням генерала від піхоти Генріха Лео фон Трайчке. 13 вересня 1899 року його було призначено командиром 1-го батальйону 8-го піхотного полку «Принц Йоганн Георг» № 107. 19 вересня 1900 року, перебуваючи на підлеглій посаді у своєму полку, Теттенборн був призначений командиром Кадетського корпусу в Дрездені. У 1905 році він повернувся на дійсну службу, отримавши звання штатного штабного офіцера 1-го лейб-гренадерського полку № 100. 25 березня 1907 року він став командиром 2-го гренадерського полку № 101 «Імператор Вільгельм, король Пруссії». 23 вересня 1911 року призначений командиром 4-ї піхотної бригади № 48 у Лейпцигу. 13 вересня 1912 року його було призначено генералом до штабу короля Фрідріха Августа III. 17 березня 1914 року його було призначено генерал-ад'ютантом короля.

Після початку Першої світової війни Теттенборн, зберігаючи посаду генерал-ад'ютанта, 28 серпня 1914 року був призначений командиром 19-ї резервної дивізії. Він та його дивізія брали участь у боях в горах Вогези, а пізніше того ж місяця відзначився в битвах під Кольрайном та Сосереєм. 12 жовтня 1914 року звільнений від командування дивізією і продовжив службу генерал-ад'ютантом. 14 січня 1919 року звільнений у відставку.

Теттенборн помер від серцевої недостатності та був похований на цвинтарі Трійці в Дрездені. На його похороні були присутні десятки відомих саксонських громадських діячів, зокрема троє колишніх військових міністрів Адольф фон Карловіц, Макс фон Гаузен та Віктор фон Вільсдорф; колишній міністр культури Генріх Густав Бек; колишній секретар кабінету міністрів Бауманн; президент Валь; придворний маршал Ганс фон Берлепш; генерал-ад'ютант фон Мюллер; таємний радник Георг Улеманн. Кронпринц Георг поклав вінок на труну. Після промови таємного консисторського радника Фрідріха труну підняли та перенесли на сімейне місце поховання, де церемонія завершилася молитвою та благословенням.

Сім'я Теттенборн одружився з Анною Буассельє (нар. 1862) у Лейпцигу 16 вересня 1885 року. Їхня дочка Еммі (1886–1959) вийшла заміж за Пауля фон Лебена та жила у НДР до своєї смерті.

Звання

Фенріх портупеї (20 червня 1876) Другий лейтенант (21 вересня 1877) Перший лейтенант (17 липня 1884) Гауптман (20 березня 1890) Майор без патенту (16 листопада 1898) — 26 березня 1899 року отримав патент. Оберстлейтенант (23 квітня 1904) Оберст (25 березня 1907) Генерал-майор (20 березня 1911; патент від 23 вересня 1911) Генерал-лейтенант (1 вересня 1913; патент від 17 березня 1914) Генерал піхоти запасу (11 лютого 1918)

Нагороди

Орден дому Саксен-Ернестіне лицарський хрест 1-го класу (25 травня 1894) командорський хрест 2-го класу (1906) командорський хрест 1-го класу (8 лютого 1913) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (18 квітня 1900) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (21 квітня 1902) корона до лицарського хреста 1-го класу (16 березня 1903) офіцерський хрест (23 травня 1908) командорський хрест 2-го класу (24 травня 1911) Орден Грифона, почесний хрест (7 липня 1902) Орден Червоного орла 4-го класу (24 вересня 1903) 3-го класу (29 лютого 1908) 2-го класу з дубовим листям (19 вересня 1912) мечі й зірка до ордена 2-го класу (1 березня 1915) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1905) командорський хрест 2-го класу (13 вересня 1912) командорський хрест 1-го класу з мечами (4 серпня 1916) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (30 вересня 1909) Орден дому Ліппе, почесний хрест 2-го класу з дубовим листям (28 вересня 1912) Орден Білого Сокола, командорський хрест із зіркою (13 листопада 1912) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою (18 березня 1913) Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 1-го класу (1913) Орден Меча, командорський хрест 1-го класу (6 березня 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (31 жовтня 1916) Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 2-го класу із зіркою

Примітки

Література

Hans Friedrich von Ehrenkrook, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser, A (Uradel). 1957, Band III, Band 15 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke, Glücksburg/Ostsee 1957, S. 467. ISSN 0435-2408 Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Uradeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). 1919. 20. Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1918, S. 780–781. Otto von Tettenborn. In: Kalender für den Sächsischen Staatsbeamten auf das Jahr 1917 mit 365 Tagen. 17. Jahrgang, Hrsg. Adolf Greß, Christian Klötzer, Georg Paulus u. a., Buchdruckerei der Wilhelm und Bertha v. Baensch-Stiftung, Selbstverlag, Dresden 1917, S. 7.

Посилання

Теттенборн на сайті The Prussian Machine.