Халед Ахмед Ель-Енані Алі Езз (; , Гіза, Єгипет) — єгипетський єгиптолог і політик, з 15 листопада 2025 року — 12-й генеральний директор ЮНЕСКО. У 2016—2022 роках — міністр туризму та старожитностей Єгипту.
Ранні роки Народився 14 березня 1971 року в Гізі, Єгипет в сім'ї інженера та вчительки французької мови. Ріс на острові Рода в Каїрі. Навчався у франкомовній середній школі, яку закінчив 1988 року.
Вивчав єгиптологію в Хелуанському університеті і спочатку працював екскурсоводом. 1996 року здобув ступінь магістра і 2001 року ступінь доктора філософії з єгиптології в Університеті Поля Валері в Монпельє.
Кар'єра
Наукова робота Працював на посаді професора єгиптології в Хелуанському Університеті. Викладав давньоєгипетську мову в кількох університетах світу, зокрема в Палермському університеті та Університет Поля-Валері-Монпельє. Став членом кількох наукових установ, зокрема, був членом-кореспондентом Німецького археологічного інституту в Берліні, а також молодшим науковим співробітником і членом ради директорів Французького інституту східної археології з 2002 року.
У жовтні 2014 року став генеральним директором Національного музею єгипетської цивілізації. У 2015—2016 роках був генеральним директором Каїрського єгипетського музею.
Міністр старожитностей Єгипту (2016—2019) 23 березня 2016 року став міністром старожитностей в уряді Шерифа Ісмаїла.
У новому уряді 2018 року Мостафи Мадбулі, зберіг свою посаду. Під час перестановки 22 грудня 2019 року до його обов'язків додали сферу туризму, і він очолив міністерство туризму та старожитностей.
За час свого перебування на посаді йому вдалося знайти кошти для фінансування будівництва Великого єгипетського музею та реконструкцію інших історичних будівель, як-от палац барона Емпена, Греко-римський музей та синагога Еліягу Ханаві. Керував проєктами, зокрема Золотий парад фараонів та відкриття оновленої Алеї сфінксів у Луксорі 2021 року, а також зіткнувся з наслідками пандемії COVID-19, які вплинули на єгипетську туристичну сферу.
13 серпня 2022 року міністром туризму та старожитностей призначили Ахмеда Іссу.
Організовував пресконференції після археологічних відкриттів для просування туризму. Займався боротьбою з екстремізмом, заохочуючи єгипетське населення виявляти більший інтерес до історії Стародавнього Єгипту.
2024 року призначений послом ООН з питань культурного туризму. У січні 2025 року призначений доповідачем Африканського фонду всесвітньої спадщини.
Генеральний директор ЮНЕСКО (з 2025 року) 2023 року представлений як кандидат від Єгипту на посаду Генерального директора ЮНЕСКО. Його кандидатуру підтримали Африканський Союз, Ліга арабських держав та кілька країн, зокрема Франція, Іспанія, Туреччина, Габон, Німеччина та Бразилія.
6 жовтня 2025 року виконавча рада ЮНЕСКО запропонувала його на посаду нового генерального директора ЮНЕСКО. Він отримав 55 голосів з 57 та переміг кандидата від Республіки Конго Едуара Фірміна Матоко. Офіційно обраний 6 листопада 2025 року на конференції, що відбулася в Самарканді, Узбекистан. Ель-Енані став першим арабом, який очолив агентство, і другим представником Африки після Амаду-Махтара М'Боу з Сенегалу, і 13 листопада 2025 року вступив на посаду, замінивши Одрі Азулай. Серед викликів, з якими він зіткнеться у свій термін повноважень — політичні та фінансові наслідки виходу США з ЮНЕСКО, запланованого на грудень 2026 року.
Його обрання розкритиковане 50 групами й експертами з питань культурної спадщини за неналежне управління спадщиною Єгипту період його перебування на посаді міністра старожитностей, за те, що він дозволив, наприклад, знести частини Міста Мертвих у Каїрі та побудувати туристичну інфраструктуру поблизу монастиря святої Катерини, які є об'єктами світової спадщини ЮНЕСКО. За їхніми словами, він — непридатна людина для керівництва ЮНЕСКО.
Ушанування
Франція: лицар ордену Почесного легіону (2025) Франція: лицар ордену Мистецтв та літератури (2015) Франція: почесний ступінь доктора Університету Поля-Валері-Монпельє (2021) Японія: орден Вранішнього Сонця на шийній стрічці (2021) Польща: офіцер ордену «За заслуги перед Польщею» (2020)
Примітки
Посилання