Ростислав Андрійович Омеляшко ( 18 жовтня 1954, Станиславів, нині Івано-Франківськ) — український фольклорист, етнограф. Син Андрія Омеляшка.
Життєпис Ростислав Омеляшко народився 18 жовтня 1954 року в місті Станиславові (нині Івано-Франківськ)Омеляшко Ростислав Андрійович / М. М. Біляшівський // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022..
У 1977 році закінчив Київський університет, а також аспірантуру при ньому в 1982 році. У 1977—1988 роках працював учителем у с. Мар'янівка Білоцерківського району, зокрема долучився до освітнього проєкту І. Козловського, який передбачав об'єднання зусиль загальноосвітньої та музичної шкіл задля комплексного музично-естетичного розвитку учнів. Його особистий внесок також включав створення та викладання авторського курсу мистецтва для старшокласників.
У 1991 році почав працювати в Мінчорнобилі України, яке у 1996 року перейменоване в Міністерство з питань надзвичайних ситуацій. У 2007 році був засновником та очільником Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Державного агентства України з управління зоною відчуження (Київ), при якому у 2011 році запрацював Музей-архів народної культури Українського Полісся.
Організаційна та програмна робота Він активно брав участь у формуванні стратегії подолання чорнобильської катастрофи, зокрема, розробив культурологічний розділ Національної програми мінімізації наслідків аварії на період 1993–2000 років. Для втілення цієї програми він залучив та скоординував діяльність чотирнадцяти різних творчих і наукових колективів. До них увійшли фахівці профільних інститутів НАН України, університетів, музейних установ та громадських організацій.
Крім того, він створив унікальну методологію та методику, необхідну для порятунку матеріальних об'єктів та нематеріальних явищ культурної спадщини в умовах радіаційного забруднення.
Експедиційна діяльність та результати З 1994 по 2021 рік він очолював масштабні історико-етнографічні експедиції. Спочатку ці експедиції працювали безпосередньо в Зоні відчуження (з 1995 по 2005 рік до цієї роботи долучалася поетеса Ліна Костенко), а з 2001 року їхню діяльність було поширено на інші постраждалі райони Полісся та поселення, де компактно проживали переселенці.
За його безпосередньої участі було обстежено 686 автентичних поліських сіл та 97 поселень переселенців. Ця колосальна робота дала такі результати: опубліковано 40 різнопланових видань (наукових, науково-популярних, медіа). створено 20 виставкових експозицій. зібрано унікальний музейно-архівний фонд, який став основою для цілісного відтворення та збереження втраченого етнокультурного світу Полісся.
Нагороди Заслужений працівник культури України (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю; Орден «За заслуги» III ступеня (22 серпня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм; відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу; Премія імені Леся Танюка «За збереження історичної пам'яті» (2020).
Примітки
Джерела Мельник О. Ростислав Омеляшко — сучасний Яворницький // Українська газета. 1999, 8 лип. Дубинянська Я. «Усі казали: так, це треба, але хто?» // Дзеркало тижня. 2007, 17 лют. Яновська Л. Ростислав Омеляшко: «У Чорнобильській зоні ще багато недосліджених сіл» // Урядовий кур'єр. 2010, 15 трав. Аккерман Г. Пройти крізь Чорнобиль. Розділ «Пам'ять знедолених: селяни і етнографи». К., 2018.