Завод азотних добрив у Феррарі — виробничий майданчик на півночі Італії.
На початку 1940-х років дещо північніше від Феррари активізувалась розробка газового поля Полезіно (Polesine), де велика кількість неглибоких свердловин видобувала змішаний з водою метан. За наполяганням німців у 1942-му стартувало будівництво газопроводу для поставок газу до Феррари, Болоньї та Падуї. Станом на другу половину 1950-х в Полезіне продукували близько 0,25 млрд м3 газу на рік, з яких приблизно 0,17 млрд м3 постачались промисловості. Наявність цього ресурсу дозволила провідній італійській компанії Montecatini (після об'єднання у 1966-му з Edison перетворилась на Montedison) запустити у Феррарі в 1951 році продукування аміакуItalo Pasquon LA NASCITA DELLA METANOCHIMICA E DELLA PETROLCHIMICA IN ITALIA, який далі призначався для випуску азотних добрив.
Станом на 1955 рік майданчик мав річну потужність у 100 тисяч тонн аміаку, 170 тисяч тонн 53% нітратної кислоти (отримують з аміаку), 180 тисяч тонн аміачної селітри (результат реакції аміаку та нітратної кислоти) і 30 тисяч тонн сечовини. Інше джерело зазначає, що завод почав продукування сечовини в 1953 році та первісно цей напрямок мав потужність у 75 тисяч тонн на рік.
Станом на 1961 рік потужність майданчику становила 128 тисяч тонн аміаку, 190 тисяч тонн нітрату амонію та 85 тисяч тонн сечовини.
Варто відзначити, що газ з Полезіне доволі швидко втратив значення (це було пришвидшене обмеженнями на видобуток через просідання поверхні), проте вже з кінця 1950-х між Феррарою та Болоньєю почали розробку значного газового родовища Мінербіо, а в подальшому Феррара опинилась поблизу траси газотранспортного коридору Зімелла – Мінербіо.
У 1977-му запустили нову установку аміаку потужністю 500 тисяч тонн на рік (1500 тонн на добу). Саме такою рахувалась потужність всього майданчику станом на 1989 рік, середину 2000-х та кінець 2010-х років. Що стосується сечовини, то у 1989-му завод мав потужність по цьому напрямку на рівні 550 тисяч тонн на рік, а вже у 1994-му цей показник рахувався як 500 тисяч тонн (лінія, запущена так само в 1977-му).
Частина аміаку видається по аміакопроводу Феррара – Равенна.
У 1996 році завод добрив у Феррарі продали норвезькій групі Norsk Hydro, а після розділу останньої в 2004-му він перейшов до компанії Yara.
Також варто відзначити, що біч-о-біч з заводом добрив Montecatini у тих же 1950-х роках створила нафтохімічне виробництво, яке в підсумку також перейшло під контроль нових власників.
Примітки