Євген Васильович Пу́тря (1 листопада 1936, Дмухайлівка — 15 листопада 2021, Полтава) — український скульптор, графік, іконописець; член Спілки радянських художників України з 1989 року. Лауреат премій імені Самійла Величка за 2003 рік, імені Панаса Мирного за 2009 рік та імені Миколи Ярошенка за 2013 та 2017 рік. Батько художниці Саші ПутріХудожнику Євгену Васильовичу Путрі — 85! / Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка..

Життєпис Народився 1 листопада 1936 року в селі Дмухайлівці (нині Магдалинівський район Дніпропетровської області, Україна). Його батько, Василь Костянтинович, працював агрономом; мати, Таїсія Семенівна, вчителем. З 1937 року сім'я мешкала в Полтаві. Початкову мистецьку освіту здобув у художника Павла Горобця та Костянтина Куземи. Після трьох років строкової служби в Радянській армії, протягом 1960—1965 років навчався у Харківському художньому училищі, де його педагогами були у М. Саблін, А. Ткачова та М. Шигимага потім на історичному факультеті Харківського університету.

Повернувшись до Полтави, з 1967 по 1983 рік працював художником в обласній художньо-виробничій майстерні та на художньо-виробничому комбінаті.

Мешкав у Полтаві в будинку на Космічному провулку, № 5, квартира № 46. Помер в Полтаві 15 листопада 2021 рокуПутря Євген Васильович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 123..

Творчість Працював в галузях металопластики (у карбуванні використовував мідь, алюміній, латунь), графіки (використовував акварель, туш, перо, олівець). Автор карбованих портретів видатних українців, графічної серії, присвяченої Івану Котляревському, а також концертних плакатів для Заслуженого ансамблю пісні й танцю «Лтава» в Полтаві, народних хорів, скульптурних надгробків, медалей, меморіальних дощок, театральних костюмів і релігійних творів.

Протягом 1969—1983 років разом з іншими митцями брав участь над створенням та оновленням музейних експозицій, а саме в:

Музеї-садибі Івана Котляревського в Полтаві; Літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного в Полтаві; Літературно-меморіальному музеї Володимира Короленка в Полтаві; Державному історико-культурному заповід­нику «Поле Полтавської битви» в Полтаві; Національному музеї-заповід­нику Миколи Гоголя в селі Гоголевому Миргородського району; Музеї-заповід­нику Антона Макаренка в селі Ковалівці Полтавського району; Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві; Очаківському військово-історичному музеї. </div> Серед власних робіт

карбовані рельєфні портрети з металу «Маруся Чурай — українська піснетворка» (1974); митця Опанаса Сластьона (1981); козацького полковника Семена Палія (1982); «Анна Ярославна — королева Франції» (1982); Тараса Шевченка (1983) Давида Ґурамішвілі (1984); Миколи Гоголя (1984); історика Бориса Грекова (1984); доньки Олександри (1984); генерального судді Василя Кочубея (1986); полтавського полковника Івана Іскри (1986); графіка Георгія Нарбута (1986—1987); ілюстрації до повістей Миколи Гоголя: «Пропала грамота» (1974); «Сорочинський ярмарок» (1976); «Вій» (триптих, 1987); графіка: геральдична композиція із гербом Полтави (1974); «Іван Котляревський з персонажами своїх творів» (1977); «Шведи в Україні» (1979); «Король Карл ХІІ під Полтавою» (1979); серія «Ілюстрована хроніка життя і діяльності Івана Котляревського» (14 робіт, 1979–1986); «Давид Ґурамішвілі в бою під фортецею Хотин» (1984); ікони із зображенням Ісуса Христа (1989, 1992); «Спас Нерукотворний» (1989, 1992); святого Георгія Змієборця (1989, 1993, 1996); Божої Матері (1993); апостолів Петра і Павла, архістратига Михаїла (1993); для Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві (1992–1995); для церкви Богородиці в місті Березані (1990-ті). </div> Також автор карбованої композиції «Еней на морі» (1980—1981); корогв із зображенням Спасителя і Божої Матері (1993); карбованих з металу шатів для псалтиря «Требника» (1993). Брав участь у мистецьких виставках у Полтаві та Києві з 1954 року, Харкові у 1961 році, а також в Естонії у 1966 році, Болгарії (Велико-Тирново у 1976 році), Польщі (Кошаліні у 1984 році та Слупську в 1985 році).

Роботи митця зберігаються у Полтавському художньому музеї (дев'ять графічних робіт та медаль за його ескізом до 40-річя від дня смерті художника Мясоєдова Івана Григоровича), Полтавському, Кременчуцькому і Миргородському крає­знавчих музеях, Миргородському літературно-меморіальному музеї Давида Ґурамішвілі, Великосорочинському літературно-меморіальному музеї Миколи Гоголя, в музеях Баку, Санкт-Петербурга, Риги.

Виноски

Примітки

Література