Храм Хнума — це залишки давньоєгипетського храму Хнума у верхньоєгипетському місті Есна, що був побудований приблизно 55 км на південь від Луксора. Староєгипетською мовою називався Хут-Ченму («Дім Хнума»). Єдиною збереженою частиною храму є пронаос, який передував наосу храму — молитовній залі, головному приміщенню (святилищу) античного храму. Проанос зі збереженим дахом стоїть посеред міста, яке розташоване на Нілі, 200 м на захід від берега річки. Вагу даху утримують 24 колони.

Храм Хнума в Есні був посвячений на честь Хнума, який зображений із баранячою головою. Хнум виконує роль творця людей і богів. У подобі Хнума-Хапі він щорічно оживляв джерела Нілу, для того щоб викликати його розливи. Також вшановувалися його дружина Менхіт, міська богиня Небету та боги Хека та Нейт. Розкопаний пронаос храму знаходиться на 9 м нижче рівня вулиці в місті Есна в розкопаній западині. До входу в храм ведуть сходи вниз. Частини храму, які можна побачити сьогодні, датуються періодами Птолемеїв та Стародавнього Риму.

Історія Храм Хнума в Есні був збудований на руїнах попереднього святилища часів XVIII династії єгипетських фараонів, найпізніше за часів Тутмоса III (пом. 1425 р. до н. е.). Нова будівля була збудована за часів правління фараонів Птолемея VI та Птолемея VIII у II столітті до н. е. Основна птолемеївська частина споруди, наос зі святилищем Хнума, була втрачена в Середньовіччі. У римські часи, за імператора Клавдія (41–54), розпочалося будівництво існуючого пронаосу, яке було завершено за імператора Деція (249–251). Через щорічні розливи Нілу та пов'язані з ними затоплення, територія храму поступово занурювалася під мул, висота якого збільшилася до рівня сучасного рівня вулиць міста Есна.Esna – Chnum-Tempel. Auf: nefershapiland.de; zuletzt abgerufen am 14. August 2023.

На початку нової історії підлога сягала капітелей колон пронаосу. За переказами, під час завоювання Єгипту Наполеоном Бонапартом мешканці міста шукали притулку від французів під дахом храму; над капітелями досі видно кульові отвори. Згодом французькі солдати частково розкопали колонну залу пронаосу. Перші наукові розкопки були проведені Огюстом Марієттом в середині XIX століття.

У новітній історії Єгипту відновлений пронаос храму Хнума став найважливішою туристичною пам'яткою міста Есна. Через близькість до Нілу відвідування цієї споруди є невід'ємною частиною річкових круїзів між Луксором на півночі та Асуаном 135 км на півдні. Маршрут від пристані на схід від храму Хнум пролягає вулицями базару Есна. З 2018 року єгипетсько-німецька дослідницька група інтенсивно працює над відновленням храму. Серед іншого, вони виявили кольори та деталі на колонах, стелях та внутрішніх стінах, які не були видимі протягом тисячоліть. Під керівництвом Ахмеда Емама їм також вдалося повністю відновити та перефарбувати зображення небес.

Храмовий комплекс

Окрім збереженого пронаосу оригінальний комплекс храму Хнума в Есні складався з колонної зали, що прилягала до пронаосу з шістьма колонами, святилища позаду нього і стіни, прикрашеної рельєфами. Щодо побудови, то будівля нагадувала храми в Едфу та Дендер. Через втрату південно-західних птолемеївських частин сьогодніа храм Хнума має вигляд торсу. Лише кілька реліквій вказують на розташування зруйнованих частин храму. Багаті рельєфи пронаосу компенсують втрату загальної структури.

Колонна зала пронаосу, яка існує й донині, має 33 м завширшки та 16,5 м завглибшки. Дах підтримують 24 колони заввишки в 13 м з капітелями рослинної форми. Таким чином, пронаос храму Хнума в Есні, наприклад, більший, ніж у храму Едфу. Як і в Едфу, колони першої колонади з'єднані з обох боків шістьма міжколумбійними стінами половинної висоти по центру відносно головного входу. Три з них мають дверні отвори. У наш час над стінами були встановлені сітки для птахів, щоб захистити внутрішню частину пронаосу.

На чотирьох стінах, що з'єднують колони по обидва боки центрального входу, на передній частині храму встановлені рельєфи, що зображують римських імператорів Тіберія, Клавдія та Нерона фараонами із різними єгипетськими божествами. Ліворуч Клавдій з'являється в типовій сцені очищення, в якій Тот з головою ібісні й Гор з головою сокола у присутності Менхіта з головою лева поливають воду на голову правителя, а Тіберія, який увінчаний єгипетською подвійною короною Пшент, ведуть до Хнума нижньоєгипетський Ваджет та верхньоєгипетська Нехбет. Перед Хнумом на постаменті із символом «об'єднання двох земель» стоїть бог-дитина Гека-па-херед. Припускають, що це сини Хнума, а Менхіт — його матір. На стінах праворуч від центрального входу до храму зображено дві сцени із зображенням Нерона. На стіні поруч із головним входом Монту і Гека ведуть Нерона до Нейт. На іншій стіні, в якій є дверний отвір, зображено, як Гарсіезе і Тот коронують його фараоновою подвійною короною.

На задній частині пронаосу, на зовнішній задній стіні колонної зали на південному заході, можна побачити колишнє з'єднання з храмовим комплексом Птолемеїв. Стіна колонної зали храму, яка колись прилягала до пронаосу і була лише вдвічі меншою заввишки, інтегрована в непропорційно велику римську прибудову. Тут у стіні будівлі розташовані три отвори. Центральний, Птолемеївський портал, вів у середину храму до святилища. Два бічні отвори були дверима до проходу, що оточував головну будівлю храму. Рельєфи навколо цих двох дверей датуються часом імператора Марка Аврелія і його сина та наступника Коммода. Вони зображують двох правителів фараонами перед богами.

Зовнішні стіни пронаосу також повністю прикрашені рельєфами. На них зображено римських імператорів Тита, Доміціана та Траяна, причому Тит з'являється лише на менших рельєфах, таких як на південно-східній стіні, де він вбиває черепаху перед богинею Сехмет, та антилопу-орикса перед богинею Менхіт. З чотирьох рівнів зображення два рельєфи виділяються своїм розміром, зокрема подвійною висотою, що охоплює два рівні. Вони схожі не лише за розмірами, але й за тематикою.

На правій стороні південно-східної стіни Доміціан, вбиває групу ворогів Єгипту перед богами Хнумом і Менхітом, як це роблять фараони. Він тримає їх за волосся. Владика храму Хнум вручає правителю, якого супроводжує лев, вигнутий меч — хопеш. У цій сцені Менхіт зображена позаду Хнума з піднятою рукою, а в іншій вона тримає анкх — символ життя. На північно-західній стіні пронаосу зображено ту саму сцену вбивства ворогів, але у зворотному напрямку. Тут імператор Траян тримає ворогів землі за волосся. Навіть лев, що супроводжує правителя, повторюється на рельєфі, як і зображення передачі хопеша Хнумом. Лише зображення богині Нейт, що стоїть позаду Менхіта, відрізняється від рельєфу з Доміціаном.

Написи та рельєфи всередині пронаосу, які зображені як на стінах, так і на колонах, знаходяться в хорошому стані. Стеля зали вкрита релігійно-астрономічними фресками. Серед них давньоєгипетські знаки зодіаку, а також зображення «денних та нічних подорожей» сонця на шести частинах стелі на північний захід та південний схід від центральної частини. Місяць зображено в північно-західній частині стелі. Там же та в південно-західній частині також знаходяться так звані деканські зірки. Ці небесні зображення відповідають часу відповідних свят богів, які зображені під час їхніх святкувань.

Стіни та колони інтер'єру зали, як і зовнішні рельєфи, були значною мірою побудовані за часів правління після Веспасіана, починаючи з Тита, але особливо за Доміціана та Траяна. За Нерона та Веспасіана було оброблено лише кілька частин оздоблення. Оздоблення стелі центральної частини було розпочато за часів правління Веспасіана, але завершено вже після його смерті. Принаймні десять колон пронаосу були оздоблені за часів Тита та Доміціана. Лише два рельєфи вшановують коротке правління Нерви, яке тривало менше двох років: один на колоні, а інший на задній стіні над стіною храму Птолемеїв. Останній зображує імператора, який підносить ладан богині Нейт перед її баркою.

На стовпах колон пронаосу є написи, що розповідають про святковий календар храму, який, ймовірно, був розділений на дві частини за часів імператора Доміціана. Ці написи розташовані на внутрішніх сторонах передніх кутових колон пронаосу. Рельєфи на стінах зали продовжують зображення різних римських імператорів, усіх зображено на їхніх владних посадах та відповідно до релігії Стародавнього Єгипту. Серед них імператори Коммод, Септимій Север, Каракалла, Гета, Север Александр, Філіп Араб і Децій. Один рельєф, датований серединою III століття, зображує Деція з нижньоєгипетською короною, який передає Хнуму в людській та баранячій подобах гончарний круг, символ бога-творця Хнума. Це останній збережений храмовий рельєф давньоєгипетського храму в Есні.

Свята стародавніх єгипетських храмів в Есні Два найважливіших свята храму Есни проводилися на честь Нейт та Хнума. Свято Нейт проводилося 13-го іпіпа було жіночим аналогом свята Хнума «Встановлення гончарного круга», яке в Есні святкувалося одночасно з дендерським святом «Підняття неба для Птаха» в перший день місячного календаря місяця Па-ен-Аменхотеп. Це було пов'язано з особливим значенням Хнума та Нейт в Есні, де їх особливо шанували як божеств-творців.

Література

Ганс Боннет: Латополіс. У: Енциклопедія єгипетської релігійної історії. Ніколь, Гамбург 2000, ISBN 3-937872-08-6, с. 416 і далі Марія-Терезія Дершен-Уртель: Дизайн зображень та текстів в Есні. У: Урсула Верховен, Ерхарт Грефе: Релігія та філософія в Стародавньому Єгипті: Святкова праця до Філіпа Дершена з нагоди його 65- річчя 24 липня 1991 року (= Orientalia Lovaniensia analecta. Том 39). Кафедра орієнталістики, Левен 1991, ISBN 90-6831-337-1, с. 107–121. Марія Терезія Дерчайн-Уртель: Епіграфічні дослідження греко-римського періоду в Єгипті (= Єгипет і Старий Завіт. Том 43). Гаррасовіц, Вісбаден 1999, ISBN 3-447-04173-0. Александра фон Лівен: Небо над Есною. Тематичне дослідження релігійної астрономії в Єгипті на прикладі космологічної стелі та написів на архітраві в храмі Есни (= Єгиптологічні трактати. Том 64). Harrassowitz, Вісбаден 2000, ISBN 3-447-04324-5 (Також: Магістерська дисертація, Тюбінгенський університет, 1998). Джованна Магі: Подорож по Нілу – Храми Нубії, Есна, Едфу, Ком Омбо. Casa Editrice Bonechi, Флоренція 2008, ISBN 978-88-7009-246-2, стор. 6–11. Хішам Ель-Лейті, Крістіан Лейтц, Даніель фон Реклінгхаузен: Стародавній Єгипет – кольорове диво Есни. В: Spektrum Geschichte. Том 4/2025, Spektrum der Wissenschaft, Берлін 2025, ISBN 978-3-95892-983-8. Крістіан Лейц: Астрономічна стеля в Есні. Есна студії IV. (= Дослідження пізньої єгипетської релігії. [SSR] Том 45). Harrassowitz, Wiesbaden 2024, ISBN 978-3-447-12244-3.

Примітки

Посилання

Esna - Chnum Tempel. – Bilder der Reliefs im Chnum-Tempel. Auf: www1.biologie.uni-hamburg.de; zuletzt abgerufen am 14. August 2023.