Генрі Юнік (, 25 травня 1923, Нешаміні-Фоллс, Пенсільванія, США - 9 травня 2001, Дейтона-Біч, Флорида, США) — американський інженер, механік, конструктор гоночних автомобілів, гонщик і власник команди. Він був глибоко залучений у становлення NASCAR і є культовою постаттю цього виду спорту. Він працював практично в усіх сферах автоперегонів — гонщиком, інженером і механіком, але найбільше був відомий як моторист та головний механік. Генрі двічі отримував звання механік року NASCAR, а його команди співпрацювали з понад 50 найвідомішими гонщиками, здобувши 57 перемог у серії NASCAR Cup, включно з двома чемпіонатами — у 1951 та 1953 роках. У 1990 році Юніка було внесено до Міжнародної зали слави автоспорту, а у 2000 році — до Зали слави автоспорту Америки. Автор щонайменше девʼяти патентів, також його винаходи були на цивільному ринку автомобілів.

Ранні роки Генрі Юнік був сином українських іммігрантів Джона Юніка та Магдалени Білик і виріс на фермі в Нешаміні-Фоллс, штат Пенсільванія. У 13 років, коли він працював на батьківській фермі, його дратувала впертість коня, і Генрі сконструював трактор із старих деталей авто. У 16 років змушений був залишити школу, щоб працювати машиністом та зварювальником. Він зацікавився мотоциклами та купив Indian Scout. Відтоді у вільний час займався будівництвом і перегонами мотоциклів, і саме тоді отримав прізвисько “Smokey” через дим, який постійно йшов із його байка.

Військова служба Офіційні військові записи Національного архіву свідчать, що Юніка призвали з цивільного життя на службу зварювальником у січні 1943 року, у віці 19 років, у званні рядового. Далі він став пілотом "літаючої фортеці" бомбардувальником B-17 у ВПС армії США. Здійснив 52 бомбардувальні вильоти в Африці, Європі, Індокитаї, Бірмі, Філіппінах та Окінаві. Він був один раз поранений і збитий над Польщею. Згодом, отримавши звання другого лейтенанта, він був нагороджений — Повітряною медаллю у складі 15-ї Повітряної армії у 1944 році.

Післявоєнні роки У 1946 році Генрі одружився та переїхав до Дейтона-Біч, штат Флорида, бо там було тепло і красиво, коли він пролітав над ним під час навчальних місій. У тому ж році відкрив автомайстерню і назвав її "Майстерня Смокі, найкращий диявольський гараж у місті" (Smokey's Automotive Service "Best Damn Garage in Town").

Після того, як слава Юніка як механіка поширилася, власник команди Маршалл Тіг запросив його приєднатися до своєї сток-кар команди. Хоча Юнік раніше не мав досвіду в цьому виді перегонів, він прийняв запрошення. Він підготував Hudson Hornet для Герба Томаса, який виграв другі перегони Southern 500 у Дарлінгтоні (Південна Кароліна).

З 1958 по 1973 рік Юнік також брав участь у перегонах Indianapolis 500, де здобув перемогу у 1960 році. Серед його інновацій — “Reverse Torque Special” (1959) із двигуном, що обертався у протилежному напрямку, та “Hurst Floor Shifter Special” (1964) із бічною капсулою пілота. У 1962 році він встановив на болід крило, що збільшувало притискну силу — це було перше застосування крила в Indy. Хоча тоді його заборонили, саме ця ідея пізніше стала основою для серій Can-Am і Formula 1.

Юнік співпрацював із Chevrolet, Ford і Pontiac, фактично очолюючи заводські гоночні програми. Він брав участь у розробці легендарного Chevrolet Small Block V8. Разом із Pontiac він став першим власником команди, що виграв Daytona 500 двічі (1961, 1962), і першим, хто тричі поспіль ставив свого пілота — Едвард Гленн «Файрбол» Робертс-молодший — на поул-позицію.

Після загибелі Робертса у 1964 році Юнік розпочав кампанію за підвищення безпеки на треках, однак через протидію Білла Франса-старшого залишив NASCAR у 1970 році.

Його винахідливість перетворилася на легенду. Юнік діяв за принципом: дозволено все, що не заборонено. Найвідоміша історія — Chevrolet Chevelle № 13 (1966), настільки швидка, що її звинуватили у шахрайстві. Насправді Юнік знизив дах, змінив лінію вікон і підняв підлогу, щоб зменшити загальну висоту кузова. Після цього NASCAR запровадила обов’язкові шаблони для перевірки геометрії кузова.

Інший відомий трюк — подовжена паливна магістраль (два дюйми та довжиною 11 футів), яка збільшувала об’єм палива на додаткові п'ять галонів бензину. Також він охолоджував бензин, щоб більше влазило в бак, після цього NASCAR запровадила температурний режим для палива. Надував баскетбольні мʼячі у баку, щоб пройти перевірку на його вмісткість , а після перевірки виймав мʼячі і це збільшувало обʼєм в баці.

В іншому інциденті Юнік з’явився на гонку зі стандартними захисними колісними арками, встановленими на його Chevelle, хоча правила лише дозволяли їхнє зняття. Після того, як автомобіль добре кваліфікувався завдяки покращеній аеродинаміці, інші учасники змагань поскаржилися. Юнік відповів: «Правила кажуть, що ви МОЖЕТЕ їх зняти. Вони не кажуть, що ви ПОВИННІ це робити». Після кваліфікації він одразу вирізав арки. Коли знову поскаржилися до NASCAR, Смокі сказав: «У правилах не написано, КОЛИ я можу їх зняти».

Він також експериментував зі зміщеними шасі, піднятими підлогами, спойлерами на даху та впорскуванням N₂O — усе в межах букви правил, хоч і не в їхньому дусі. Як він сам писав у мемуарах: «Інші обманювали в десять разів більше. Це була просто самооборона.»

Серед інших його розробок — Camaro 1968 року для серії Trans-Am, який мав полегшений кузов, нахилене лобове скло, занижене шасі та десятки дрібних аеродинамічних удосконалень.

У 1980-х роках він створив перший safe wall — бар’єр безпеки з шин і фанери, який NASCAR тоді не прийняла. Також ще у 1961 році Юнік розробив пневматичні домкрати для піт-стопів.

Патенти +Номер патентуДата подачіНазва406863517 січня 1978 рокувентиляційний клапан446775228 серпня 1984 рокудвигун внутрішнього згоряння450383312 березня 1985 рокупристрій та спосіб роботи двигуна внутрішнього згоряння459232921 червня 1984 рокупристрій та спосіб роботи двигуна внутрішнього згоряння463736522 жовтня 1984 рокупристрій та метод охолодження пального48628592 березня 1988 рокупристрій та спосіб роботи двигуна внутрішнього згоряння524608615 березня 1991 рокусистема та метод заміни мастила551571217 червня 1994 рокупристрій та метод випробування двигунів внутрішнього згоряння564536829 травня 1996 рокугоночна траса з новим типом захисного бар’єра та метод його використання

Автор Колонка Юніка «Скажи, Смокі» була постійною рубрикою журналу Popular Science у 1960-х і 1970-х роках; вона складалася з його відповідей на листи читачів, які надсилали йому запитання щодо технічного стану своїх автомобілів, способів покращення їхніх характеристик, а також розв’язання особливо складних технічних проблем. Також писав для журналу Circle Track. У 1984 році Юнік опублікував книгу «Секрети потужності Смокі» (Smokey’s Power Secrets, ISBN 0931472067). У липні 2001 року він видав свою автобіографію «Найкращий клятий гараж у місті... Світ очима Смокі» (Best Damn Garage in Town... The World According to Smokey, ISBN 0971146934), а аудіокнигу «Секс, брехня та супершвидкості. Том 1» (Sex, Lies and Superspeedways: Volume 1, ISBN 0972437800) озвучив його давній друг Джон ДеЛоріан.

Смерть Помер Генрі Юнік 9 травня 2001 року в місті Дейтона-Біч. У нього залишились дружина Марджі, троє синів та дев’ять онуків.

У культурі

У 1997 році на честь вшанування його діяльності було засновано нагороду Smokey Yunick Award, яка щороку вручається в світі автоспорту тим, хто проявив інноваційний підхід. У мультфільмі «Тачки 3» кіностудія Pixar на знак пошани до Генрі Юніка створила персонажа Smokey, якого озвучив Кріс Купер. Персонаж Smokey (Hudson Pickup 1946 року) був тренером Дока Хадсона та допомагає у тренуванні Блискавці МакКвіну. Також він є власником гаража Smokey's Automotive Service. У штаті Флорида, на місці його гаража «The Best Damn Garage in Town» у Дайтона-Біч, який згорів у 2011 році, встановлено меморіальний знак на честь Генрі Юніка.

Посилання