Едуа́рд Па́влович Кугно (27 червня 1935, Полтава — 24 лютого 1994, Іркутськ) — військовий інженер Військово-повітряних сил СРСР, слухач-космонавт 2-го набору в загін космонавтів ЦПК ВПС, без досвіду космічних польотів. Кандидат технічних наук, полковник.

Життєпис

Ранні роки, навчання, військова служба Народився 27 червня 1935 року в місті Полтаві Української РСР у родині військовослужбовця. У 1953 році закінчив 10 класів середньої школи і вступив курсантом до Київського вищого військового авіаційного інженерного училища, яке закінчив у 1958 році за спеціальністю «інженер-електрик».

Після закінчення училища служив у Мурманській області начальником групи обслуговування літаків винищувального авіаційного полку ВПС Північного флоту. З 1961 року проходив службу у винищувальних авіаційних полках — спочатку в Московській області, потім у Ленінградській області.

Космічна підготовка У 1962 старший інженер-лейтенант Кугно був відібраний з 1500 претендентів у ході 2-го набору в загін космонавтів ЦПК ВВС. Успішно пройшов медичне обстеження в Центральному військовому науково-дослідному авіаційному шпиталі та у травні 1962 року отримав допуск Центральної лікарсько-льотної комісії. 8 січня 1963 року рішенням мандатної комісії був рекомендований до зарахування до загону космонавтів у числі 15 відібраних кандидатів. 10 січня 1963 року наказом Головкома ВПС № 14 зарахований слухачем-космонавтом у загін космонавтів ЦПК ВПС

У січні 1963 року розпочав проходження загальнокосмічної підготовки. За спогадами слухача-космонавта Едуарда Буйновського, навесні 1964 року на семінарі з теорії марксизму-ленінізму Кугно висловив власну думку щодо однопартійної системи в СРСР. Він запитав: «А чому у нас не двопартійна система, як у американців?» і почав розвивати цю ідею, порівнюючи переваги двопартійної системи з наявною однопартійною системою в СРСР.

Керівник підготовки перших радянських космонавтів помічник Головнокомандувача ВПС з космосу генерал-лейтенант Н. П. Каманін у своєму щоденнику записав про Кунго: «Він ідеологічно та морально нестійкий. На запитання замполіта: „Чому не вступаєш у партію?“, — відповів: „Я в цю партію шахраїв і підлабузників вступати не буду!“ … у вустах кандидата в космонавти ці слова звучать як вирок». 16 квітня 1964 року наказом Головкома ВПС Едуарда Кунго відраховано із загону космонавтів .

Подальша служба З квітня 1964 служив у навчальному авіаційному полку Єйського вищого військового авіаційного училища льотчиків спочатку начальником лабораторії обчислювальної техніки, а з 1965 року  — інженером з авіаційного обладнання. У 1966 році виконав норматив на звання кандидата в майстри парашутного спорту СРСР (всього виконав 876 стрибків з парашутом). У 1967 році вступив до КПРС.

У 1968 році відряджений до Алжирської Народної Демократичної Республіки, де служив викладачем військового училища льотчиків. З 1970 по 1976 рік служив викладачем Ризького вищого військового авіаційного інженерного училища. У 1976 році був призначений начальником кафедри Іркутського ВВАІУ. У 1986—1990 роках служив старшим викладачем Київського ВВАІУ.

Захистив дисертацію та здобув ступінь кандидата технічних наук, був автором восьми винаходів. У 1990 році був звільнений зі Збройних сил у запас за віком у званні полковника.

Помер 24 лютого 1994 року в Іркутську від раку шлунка. Похований в Іркутську на міському Радищевському цвинтарі.

Сім'я Едуард Кугно був одружений двічі. Син від першого шлюбу — Едуард Едуардович Кугно, закінчив військове училище, офіцер запасу, кандидат педагогічних наук, доцент. Директор Іркутської філії Російського університету спорту «ГЦОЛІФК», майстер парашутного спорту Росії.

Друга дружина — Маргарита Костянтинівна Баскова, кандидат економічних наук, доцент кафедри політичної економії Іркутського інституту народного господарства.

Примітки

Джерела Каманин Н. П. Скрытый космос. Книга вторая. 1964—1967 гг. — М.: Инфортекст—ИФ, 1997. — 448 с. Глушко А. П., Маринин И. А., Шамсутдинов С. Х. Советские и российские космонавты. 1960—2000. — М.: ООО Информационно-издательский дом «Новости космонавтики», 2001. — 408 с. — ISBN 5933450030. Карфидов В. Ю. Отряды космонавтов // Космонавтика. Краткий справочник в 6-ти томах. — Люберцы, 2021. — Т. 1. Космонавтика СССР / России. — 768 с. Карфидов В. Ю. Отряды космонавтов // Пилотируемые космические полеты. Справочник. — М.: Инфра-Инженерия, 2022. — 816 с. — ISBN 978-5-9729-1009-0.