Полтавський губернський комісар — урядовий намісник у Полтавській губернії часів Української Народної Республіки, який у цій функції змінив царського губернатора.
Історія Після повалення в лютому 1917 року російського самодержавства Тимчасовий уряд призначив своїми повновладними комісарами на місцях голів повітових і земських управ. На рівні губерній російський уряд представляли губернські комісари Тимчасового уряду.
1 серпня 1917 року губернським комісаром Полтавщини став Андрій Лівицький — спочатку від Тимчасового уряду, а потім і від Української Центральної Ради. 7 листопада того ж року було ухвалено 3-й Універсал і проголошено Українську Народну Республіку. 10 листопада у Полтаві відбувся парад війська і всенародний мітинг, на якому текст Універсалу зачитав голова полтавської Ради революції Євген Терлецький, після чого серед інших виступив із промовою губернський комісар Андрій Лівицький, який від імені адміністративних установ Полтавщини заявив, що надалі буде підкорятися тільки Генеральному Секретаріату.
З ухваленням Українською Центральною Радою (УЦР) 2—4 березня 1918 року Закону про адміністративно-територіальний поділ України виконавча влада на місцях закріплювалася за губернськими і повітовими комісарами, яких УЦР призначала замість скасованих царських губернаторів.
У травні 1918 року Лівицького усунула з посади губернського комісара гетьманська влада. Під час антигетьманського повстання він знову виконував обов'язки полтавського губернського комісара.
За доби Директорії до чергового приходу більшовиків Полтавщиною опікувався губернський комісар Павло Чижевський.
Паралельно існувала і посада губернського коменданта Полтавщини, тобто командувача українських військ Полтавської губернії. Її з березня 1918 року обіймав Павло Кудрявцев, який після гетьманського перевороту відмовився визнати владу гетьмана Павла Скоропадського і 5 травня 1918 року був усунений із посади та заарештований. Після протигетьманського повстання він із 29 листопада 1918 року знову став губернським комендантом Полтавщини.
Примітки