Лазар Євтихійович Орел (21 листопада 1909, Дем'янівка — 1974) — український радянський учений-правознавець, спеціаліст в галузі кримінально-правових наук. Кандидат юридичних наук (1967), доцент. Учасник німецько-радянської війни, обіймав посади у військових трибуналах. Посідав важливе місце в історії Харківського юридичного інституту, зокрема як викладач та один із перших науковців кафедри кримінології та виправно-трудового права. Його наукова та практична діяльність суттєво збагатила радянське кримінальне право, особливо в частині, що стосується умовно-дострокового звільнення.

Життєпис

Походження Народився 21 листопада 1909 року в селі Дем'янівці (нині входить до складу Кременчуцького району Полтавської області України). У 1932 році вступив до Всеукраїнського інституту радянського будівництва та права, який закінчив 1935 року. Опісля вступив до аспірантури в цьому ж виші, який на той час змінив назву на Харківський інститут радянського будівництва та права, де 1939 року закінчив аспірантуру і почав працювати на кафедрі кримінального права та кримінального процесу, де викладав курс кримінального права. Водночас працював у прокуратурі Харкова. Бувши асистентом кафедри, наприкінці грудня 1940 року взяв участь у науковій сесії, присвяченій 20-річчю освіти Харківського юридичного інституту. На ній він зачитав доповідь «Поняття посадового злочину в радянському кримінальному праві», в якому спробував дати визначення поняттям «посадовий злочин» та «посадова особа» з погляду кримінального права.

Військова служба У вересні 1941 року призваний до Червоної армії, тоді ж став секретарем військового трибуналу 7-ї запасної стрілецької бригади, а через рік — судовим секретарем зі спеціальних справ в Уральському військовому окрузі. У травні 1944 року зарахований до складу військового трибуналу з військ НКВС у Свердловській області, а через одинадцять місяців його перевели на аналогічну посаду в Рівненську область. У липні — грудні 1944 року — став заступником голови військового трибуналу Волинської області, а потім аж до листопада 1945 року працював в Управлінні військових трибуналів НКВС СРСР на посаді інспектора, наприкінці жовтня 1945 року демобілізувався. Мав військове звання капітана юстиції. Був відзначений двома медалями — «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Кар'єра в мирний час Дані про біографії Л. Є. Орла в перші роки після демобілізації різняться. За одними джерелами, він у 1945 році очолив Харківську юридичну школу, і одночасно до вересня 1946 року продовжував працювати викладачем на кафедрі кримінального права та кримінального процесу Харківського юридичного інституту. За іншими джерелами, Орел продовжував працювати у Харківському юридичному інституті до травня 1946 року, і став директором Харківської юридичної школи лише після припинення роботи у виші. Він продовжував бути директором Харківської юридичної школи до жовтня 1954 року, при цьому з травня того ж року він поєднував цю роботу з посадою прокурора Дзержинського району Харкова. У березні 1957 року Орел виступив як державний обвинувач на судовому процесі у справі про вбивство і пограбування Марфи Грушевської, що сталася у 1950 році. На той момент він був молодшим радником юстиції. У 2013 році українські вчені-правознавці та юристи-практики склали книгу з найкращими, на їхню думку, промовами українських державних обвинувачів — «Золоті сторінки звинувачувальних промов українських прокурорів». У книзі було опубліковано дев'ять промов прокурорів радянського періоду, до яких увійшла і промова Орла на цьому процесі.

У серпні 1961 року він пішов з прокуратури, і вже наступного місяця повернувся до Харківського юридичного інституту, де обійняв посаду старшого викладача. У 1966 році в Харківському юридичному інституті під науковим керівництвом доцента Марка Бажанова успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Условно-досрочное освобождение от лишения свободы по советскому уголовному праву». Його офіційними опонентами у захисті дисертації були професор Ю. М. Ткачевський і доцент П. С. Матишевський. За іншими даними, він завершив роботу над дисертацією у 1966 році, а у 1967-му захистив її. У 1967 році йому було надано відповідний науковий ступінь. У цьому дослідженні він запропонував закріпити в «Основах кримінального законодавства СРСР і союзних республік» мінімальний термін покарання для окремих категорій злочинів, який повинен відпрацювати засуджений до умовно-дострокового звільнення. Також в дисертації Орел запропонував замінити законодавчі поняття «повторний злочин» і «не менш тяжкий злочин», які використовувалися в «Основах для визначення причин скасування умовного-дострокового звільнення» і були переважно оцінювальними; більш конкретною підставою для скасування умовно-дострокового звільнення має стати вчинення особою нового злочину під час такого звільнення, за який її засуджено до позбавлення волі.

У 1966 році у Харківському юридичному інституті було створено кафедру кримінології та виправно-трудового права, яка стала першою подібною кафедрою в УРСР. Перших викладачів цієї кафедри було переведено з інших кафедр вишу. Орел, який на той час мав вчене звання доцента, був переведений на неї серед перших п'яти викладачів (разом з Ю. П. Зубарєвим, А. П. Копейченком, З. М. Оніщуком і Л. Н. Сугачовим). У 1968 році був призначений виконувачем обов'язків доцента на цій кафедрі, а наступного року затверджений на цій посаді.

Лазар Євтихійович помер у 1974 році.

Бібліографія Серед наукових праць Л. Є. Орла були:

Орел Л. Е. Условно-досрочное освобождение от лишения свободы по советскому уголовному праву: конспект лекций / Л. Е. Орел ; Харьковский юридический институт. Кафедра уголовного права и процесса. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1966. — 44 с. Орел Л. Понятие должностного преступления в советском уголовном праве // Тезисы докладов на научной сессии Харьковского юридического института, посвященной 20-летнему юбилею института (Секция уголовного права и процесса) — Харьков, 1940. Орел Л. Недоліки застосування умовнодострокового звільнення від покарання // Радянське право. — 1964. — № 4. — С. 96—100. Орел Л. Е. О понятии однородного преступления // Известия Высших учебных заведений. Правоведение. — 1965. — № 3. — С. 71—78. Орел Л. Порядок призначення покарання в разі вчинення умовно-достроково звільненим нового однорідного чи не менш тяжкого злочину // Радянське право. — 1966. — № 9. — С. 34—38. Орел Л. Щодо питання умовно-дострокового звільнення від покарання // Радянське право. — 1968. — № 11. — С. 66—70.

Приватна бібліотека

У «Колекції академіка права В. В. Сташиса» Бібліотеки НЮУ ім. Ярослава Мудрого зберігаються 15 книг із приватної бібліотеки Лазаря Євтихійовича Орла, ідентифікованих за екслібрисом «Собственная библиотека Орел Л. Е. №» у блакитному, синьому чи фіолетовому кольорах. Лише шість примірників мають порядкові номери (найвищий — 29), що свідчить про більший первісний обсяг зібрання. На частині книг збереглися штампи попередніх власників книг, які були у бібліотеці. Колекція представлена переважно підручниками з кримінального права кінця XIX — початку XX століття; найстаріше видання — переклад підручника Альберта Бернера (1865). Єдина радянська праця, яка є в колекції — монографія Олександра Жижиленка «Майнові злочини» (1925).

Примітки

Джерела

Посилання

Мамон В.Є. Книги з особистої бібліотеки Л. Є. Орла в «Колекції академіка права В. В. Сташиса» Наукової бібліотеки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого