Хадзіме Саватарі (; , Токіо, Японія) — скандально відомий японський фотограф і кінооператор. Брав участь у зніманні експериментальних фільмів режисера Сюдзі Тераями. Прославився фотоальбомами «Аліса» й «Аліса з моря» за мотивами книг Льюїса Керрола. Володар національної премії.

Біографія та творчість Народився в Хонго (Токіо) 1940 році. Оскільки вже почалася Друга світова війна, чотирирічного Саватарі відправили до префектури Ямаґата у регіоні Тохоку до бабусі з метою безпеки. Батько хлопчика перебував на фронті, колись працював у книгарні Токіо, складав вірші. Після того як війна закінчилася, він захворів на туберкульоз і помер, тоді Саватарі було 10 років. У дитинстві Саватарі не відрізнявся міцним здоров'ям, не займався спортом і часто ходив у кіно.

Перший досвід фотографування отримав у кінозалі, знімаючи персонажів фільму на екрані (серед яких були Аяко Вакао та Мерилін Монро). Навчався на факультеті фотографії у Коледжі мистецтв Університету Ніхон.У студентські роки захоплювався джазом, кіно та книгами. Особливе враження на нього справив фільм Луї Маля «Ліфт на ешафот». Його захоплювали французька нова хвиля, твори письменників Тацуо Хорі та Осаму Дадзай. Великий вплив на нього справили роботи фотографів Роберта Капа (особливо «Slightly Out of Focus») й Анрі Картьє-Брессона. Серед японських фотографів його захоплення на той час викликали Сюндзі Окура та Сігеїті Нагано.

Пошуки власного стилю Почав фотографувати джазових музикантів, які приїжджали до Японії, працював як співробітник в ілюстрованих журналах. Захоплювався фотографуванням жінок і дітей (згодом Саватарі згадував, що одним з перших подібних дослідів стали фотографії дітей американських військовослужбовців у костюмах Хелловіна, зроблені на військовій базі Вашингтон Гайтс).

У 1963 і 1964 роках зняв серію фотографій в готелях Нагіса в Дзусі, в Шінаґаві та Тіґасакі. Героїнею фото стала його подруга з ініціалами YO. Сам він на той час працював у проєктній фірмі Ginza, Токіо. Сім чи вісім фотосесій здійснювалися у вихідні дні. Саватарі сподівався, що знімки опублікують у щомісячному журналі «Camera Mainichi», але редактор журналу їх не прийняв. Вони вийшли окремою книгою лише через 50 років.

Деякий час працював з Nippon Design Center (створений фірмами Тойота, Нікон і фотографами, що працювали в галузі комерційної реклами, для підготовки до Олімпіади в Токіо 1964 року). Його розчарувала необхідність створювати фотографії автомобілів й електроніки.

«Дівчинка у грі» (1964) є серією фотографій дівчинки змішаної раси. Фотограф згадує, що був вражений настільки її красою, подібною до краси феї, що попросив дозволити зробити фотографії. 1968 року зробив фотокадри для фільму режисера Сусуму Хані.

1970 року брав участь як оператор у створенні фільму Сюдзі Тераями (фільм існує у двох версіях — скороченою та повною), а також короткометражного фільму «The War of Jan-Ken-Pon» того ж режисера. «Імператор томатного кетчупу», який свого часу вразив уяву глядачів, звинувачений у дитячій порнографії, викликав скандал. Режисер стверджував, що не цікавиться порнографією, у якій бачить інструмент державного утиску. Фільм, на його переконання, знятий про революцію та утопію: діти скидають владу своїх батьків і намагаються створити нове ідеальне суспільство. Незабаром вони заплутуються в мережах сексуальних відхилень і насильства, виявляються безпорадними у поводженні з владою. Тараяма досліджує анархічні рухи, політичні та сексуальні проблеми. То справді був спосіб режисера висловити поетичним методом свої ідеї. Одночасно за участю у підготовці фільму Саватарі вів фотознімання у стилі shigai geki, фіксуючи імпровізації своїх моделей (зазвичай це були діти) на вулицях Токіо.

Фотоальбоми першої половини 1970-х років і визнання в Європі 1971 року зустрів італійську модель Надю, яка приїхала працювати в Японії. Надя любила японську культуру і 1970 року, у 21 рік, відвідала країну, щоб дізнатися про її історію та культуру. Саватарі почав знімати її особисте життя без будь-якої певної мети, а захопившись, з'їздив до Венеції та Сицилії на батьківщину Наді. Фотографії, які він зробив там, стали основою книги «Надя в лісі» (1973). Вірші для цієї збірки фотографій написала знана японська поетеса Кадзуко Сіраїсі. У виданні 2016 року опублікували фотографії, які не увійшли до першого видання книги.

Того ж року редактор «Bessatsu Gendai Shitechou» (японський поетичний журнал) Сігео Кувабара запропонував поетам, художникам й ілюстраторам роботу над проєктом за книгами Льюїса Керролла про Алісу, він мав завершитися однойменною виставкою на Різдво 1973 року. Джерелом свого натхнення в роботі над цією серією Саватарі називає рок-музику, світ дурниць і фантазії, зображений у фільмах гурту «Beatles». Ендрю Сандерс (координатор фотосесії у Великій Британії) переслав фотографії претенденток на роль Аліси, перш ніж фотограф прибув до Великої Британії, але остаточний вибір моделі Саватарі зробив після особистого знайомства з дівчинкою. На той час Саманта Гейтс здобула популярність, з'явившись на обкладинці альбому «Houses of the Holy» групи «Led Zeppelin» як оголена дівчинка, яка дереться на скелясті гори. Разом з братом вона багато знімалася у комерційній рекламі. Пізніше знялася в кількох фільмах і телесеріалах, найбільшої популярності здобула завдяки фільму режисера (1978). Книга фотографій «Аліса» принесла Саватарі скандальну європейську популярність. Головна героїня з'являлася на деяких фотографіях оголеною в чуттєвих і спокусливих позах.

2014 року на персональній виставці в Національному музеї сучасного мистецтва в Токіо, а потім у Кіото виставлялись оригінальні фотографії з серії «Аліса». Експерт схарактеризував їх як «епізоди життя дівчинки, яка виявляє себе у світі дорослих… зустрічає людей протягом її пригоди в темному, але містичному світі». Серед представлених фотографій були ті, які не увійшли до опублікованого варіанта 1973 року і стали відомі лише через 40 років. Критики зазначали, що роботи, як і раніше, зберігають свою красу та елегантність. Фотокнига «Alice Special Edition», яка містить доповнення з 60 фотографій, які не публікувалися раніше, вийшла друком у видавництві Kawade Shobo Shinsha.

Фотоальбоми та виставки з кінця 70-х років 1979 року опублікував книгу «Аліса з моря», що є продовженням «Аліси». Головною героїнею збірки знову стала Саманта Гейтс, критики відзначали незвичну для Саватарі цнотливість фотографій.

Випустив книги фотографій «Кінкі» та «Сейдзі Одзава» (проєкт, присвячений творчості й особистості великого японського диригента, несподіваний у контексті його ранніх альбомів); у 1970—1980 роках співпрацював з великим японським виробником одягу Comme des Garçons; здійснив проєкти з низкою акторок і моделей (Тао Окамото; «Histeric ten»). У книзі фотографій «Дощ з темою дощу» () Саватарі вперше використовував цифрову фотокамеру.Саватарі стверджує: «У будь-якому випадку, без фотографії, я б не мав скільки-небудь гідного життя, беручи до уваги той факт, що я ні в сих ні в тих, як у моїй роботі, так і в моєму особистому житті».

Фільмографія Рік Фільм Вихідні дані Участь у фільмі 1971 The War of Jan-Ken-Pon The War of Jan-Ken-Pon, Японія, 12 хвилин Кінооператор 1971 Томатний кетчуп імператораトマトケチャップ皇帝, Японія, 72 хвилини Кінооператор

Вибіркові фотоальбоми За версією «The Photographer» і галерії Акіо Нагасави до найвідомішиих альбомів Саватари належать:

Nadia: Mori no Ningyokan. Japan: Camera Mainichi / Mainichishinbun-sha, 1973. Reprint edition: Japan: Asahi Sonorama, 1977.: Nadia in Sicily 1971 Ricochet, 2004 Alice / Arisu. Токіо, Японія, 1973 Seiji Ozawa. Japan: Shueisha, 1975 Alice from the Sea. Токіо, Японія: Kawade Shobo Shin-sha, 1979 Taste of Honey. IPC, 1990 (з Амі Ямадою) A Girl. Japan: Hysteric Glamour, 2000 60's ; 60's 2. Wise Publishing, 2001 Kinky, Akio Nagasawa Publishing, 2009

Нагороди

1973. Щорічна 1979. Премія найбільшого у Японії видавництва Kodansha за внесок у культуру

Вибіркові виставки «The Photographer», галерея «Fm» і галерія Акіо Нагасави до найвагоміших виставок Саватарі відносять:

1974. «П'ятнадцять сучасних фотографів», Національний музей сучасного мистецтва, Токіо 1988. «Свідоцтво естетики Хадзіме Саватарі», Creation Gallery G8 та Guardian Garden, Токіо 2012. «Ніч». PlaceM, Синдзюку, Японія 2013. «Токіо 1970 очима дев'яти японських фотографів», Armani Ginza, Токіо 2014. «Аліса». Галерея «Fm», Токіо 2016. «Надя». Галерея Akio Nagasawa, Токіо 2016. «Simon Yotsuya + Eikoh Hosoe, Hajime Sawatari, Tenmei Kanoh». Галерея Akio Nagasawa, Токіо

Примітки

Література

Посилання