Вузлова лялька на Полтавщині - народна традиційна лялька, що є фольклорним твором (артефактом), який створено шляхом індивідуального творчого акту або колективного мистецтва, який має загальні правила, канони, модуси і належить певному колективу мешканців певної частини на Полтавщині. Як і загалом традиційна народна лялька, вона є вираженням образних ідеалів і художнього світогляду певного середовища, зокрема селянства, традиції якого зберігаються у відносно незмінному вигляді протягом досить значного часу"Найден, с.11.

Традиційна вузлова лялька Полтавщини (лялька, створена шляхом мотання тканини) увійшла до Обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Полтавської області в 2019 році (Наказ Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА від 02.12.2019 N"204; Наказ Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА від 17.07.2020 №92 (При зміні Обласного Переліку внесено наново)Наказ Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА від 02.12.2019 N"204; Наказ Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА від 17.07.2020 № 92 (При зміні Обласного Переліку внесено наново).

Історія У звітах щодо підготовки етнографічної виставки до XII Археологічного з'їзду (Харків 1902 року) зазначено, що Полтавська губернія буде представлена різноманітними колекціями музею Полтавського губернського земства, що характеризують традиційний побут (у тому числі зібрана під час експедицій колекція різноманітних дитячих іграшок та світлини ігор )Киевская Старіна, с.41

Софія Русова згадувала, що тоді зібрали колекцію іграшок сільських дітей Полтавщини, які представили під час з'їзду в експозиції виставку, зроблено їхній огляд, а М. О. Русов збирав колекцію та робив доповідь"Русова, с.161

У 1907 році ляльки з Полтавщини представляли на виставці «Дошкольное воспитание» в Києві", про що свідчить лист Миколи Біляшівського до Полтави Костю Мощенко, у якому прохає надіслати дитячі забавки для того, щоб улаштувати на цій виставці український відділМощенко, с.9

Про народну ляльку Полтавщини зазначали у своїх працях О.ВоропайВоропай, с.57, П.МартиновичМартинович, с.168 , в описі фондової збірки Полтавського музею 1928 рокуЗбірник, с.89.

Дослідник минувшини, народознавець Василь Милорадович у 1899 року описував використання вузлових ляльок у магічних діях жителів села Литвяки Лубенського повіту в праці «Українська відьма. Нариси з української демонології»Милорадович, 49.

Збереглися малюнки збирача вузлових ляльок Полтавської губернії початку XX століття Олександра Авдєєва. На його акварелях зображено ляльки із Кременчуцького і Пирятинського районів. На них яскраве світле вбрання і хрести з ниток червоного, помаранчевого, рожевого кольорів з мінімальним додаванням чорної нитки.

У працях Найдена О. приділена значна увага лялькам з території історичної Полтавщини та характеризується творча діяльність сучасних полтавських майстрів лялькарстваНайден, с.199. Особливості традиції виготовлення вузлової ляльки Полтавщини також висвітлені в наукових розвідках Титаренко В., Саєнко Т., Дігтярь Н., Скляренко О., Гришко О., Александрова І. та іншіТитаренко В. П. Святкова народна іграшка українців, с.73.

Для дослідження елементу нематеріальної культурної спадщини «Традиція вузлової ляльки Полтавщини» працівники Комунальної установи Обласний Центр народної творчості та культурно-освітньої роботи»(ОЦНТ КОР) Полтавської обласної ради здійснювали експедиції у різні населені пункти Полтавської області (у с. Лисівка Миргородського району (раніше — Гадяцький); м. Зіньків і с. Власівка (теперішня Зіньківська міська громада Полтавського району; у м. Миргород та с. Ульянівка (теперішня назва с. Петрашівка) Миргородського району; селище Оржиця Лубенського району; м. Полтава; у смт. Шишаки, с. Чечелево Кременчуцького району, с. Веселий Поділ Семенівській селищній радиСвиридюк Н. О. Традиції створення народної іграшки в 40-50-х рр. ХХ ст. (за польовими матеріалами Шишацького району Полтавської області), с.63..

Технологія

На думку полтавської майстрині Наталії Свиридюк, традиційна вузлова лялька — нащадок ляльки — божества, що символізувала Рожаницю, богиню-заступницю жіночої долі, хранительку плодючості, що їй поклонялися за давньослов'янських і трипільських часів. Для більшості теперішня лялька більш відома як мотанка. Основні способи виготовлення вузлової ляльки: скручування, скочування, змотування, зв'язування, завивання. Голка з ниткою використовується лише в процесі виготовлення одягу та головних уборів. Характерною ознакою таких ляльок є викладений з різноколірних ниток хрест, переплетених таким чином, що на розхресті утворює квадрат. Це давній солярний знак — хрест у колі. Інша характерна риса вузлової ляльки — хрест на грудях. Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення навскісного хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев'язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів. Для створення ляльок використовували клаптики тканини, міцні в'язальні (для змотування основи) і тонкі шерстяні (у разі потреби — для намотування хреста на обличчі).

Майстрині Авраменко Л. В. ( 1938) Беркута Н. І. ( 1940) Верещагіна Л. В. ( 1955) Гавриленко Л. І. ( 1971) Ісаєнко Я. О. ( 1983) Омельченко В. Б.(1969) Пилипенко Т. В. ( 1958) Рябенко Я. М. ( 1980) Свиридюк Н. О. ( 1967) Свиридюк О. О. ( 1993) Супрунова Н. Б. ( 1968) Таран Г. М. ( 1936) Тихонова Л. Ю. ( 1965) Філенко. Т. А. ( 1963) Черняк Віра П. ( 1985) Ялосовецька В. П. ( 1971)

Міжнародне визнання Див. також Українська народна лялька

Примітки

Джерела Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. — Репринт. вид. — К.: МВП «Оберіг», 1991. — Т.1. — 449 с. Збірник присвячений 35-річчю [Полтав. держ.] музею: Т. I., Під ред. Я. Риженко. 1928. — 146 с. К археологическому сєзду в Харькове // Киевская Старіна. — 1902, январь. — С. 36–43 Мартинович П. Д. Українські записи: Українські записи Порфирія Мартиновича, друкована фольклорно-етнографічна спадщина, вибране листування, мартиновичезнавчі студії, вибрана мистецька спадщина, біографічні матеріали / упоряд., прим., покажч., О. О. Савчук; передм. О. Ю. Бріциної — Харків: Видавець Савчук О. О., 2012. — 534 с.; 128 іл. — (Серія «Слобожанський світ». Випуск 3). Милорадович В. Українська відьма. Нариси з української демонології. — К.: Веселка, 1993. — 77 с. Мощенко К. Академік Біляшівський як музейний робітник // Український музей.– 1921. — Ч.1. — С. 2–10. Найден О. С. Парадокс української ляльки: Українська народна лялька у світла кроскультурних паралелей та аналогій. Обрядові функції. Конструктивний дизайн. — К.: Видавничий дім «Стилос», 2016. — 208 с. Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2 кн. Кн. 1. / За редакцією Є. І. Коваленко; Упоряд., прим. Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. — К.: Либідь, 1997. — 272 с. Свиридюк Наталія. Дитяча забавка зі шматочка вишивки // Урядовий кур'єр. — 14 серпня 2021 Свиридюк Наталія. Дослідження народної ляльки Полтавщини як місцевого елемента нематеріальної культурної спадщини в діяльності обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи // Сучасні проблеми національно-культурної ідентичності: регіональний вимір: зб. наук. статей за матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції (24-25 вересня 2020 року). — Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2020. — 385 с. — С.352-362. Свиридюк Н. О. Традиції створення народної іграшки в 40-50-х рр. ХХ ст. (за польовими матеріалами Шишацького району Полтавської області) // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Зб. наук. праць. Вип. 11 / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. — К., 2010. — С.62–65. Соболєвська С. О. Вузлова лялька як символ української ідентичності. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2022. № 4. С. 26–29. Титаренко В. П. Святкова народна іграшка українців // Проблема ревалоризації феномена української народної іграшки у сучасних культурно — освітніх умовах. Матеріали Всеукраїнської науково — практичної конференції. Полтава, 16-17 квітня 2003 року. — Полтава, 2004. — С.73–75.