Сухопутний транспорт — це сукупність транспортних засобів, шляхів сполучення та інфраструктури, що призначені для переміщення пасажирів, вантажів та інформації по поверхні землі.
На Антарктиді немає постійних сухопутних транспортних шляхів, як на інших континентах, тому що її покриває лід і сніг, а дороги відсутні. Замість них використовуються гусеничні всюдиходи та інша спеціалізована техніка, яка переміщується по снігу і льоду до наукових станцій і дослідницьких об'єктів. Дістатися до материка можна тільки повітрям або морем, але для пересування всередині материка використовують наземний транспорт з високою прохідністю.
Немеханічний транспорт Перші транспортні засоби в Антарктиді, які не використовували двигунів, належали до так званої "Героїчної доби освоєння Антарктики" (кінець XIX — початок XX століття). Оскільки снігоходів ще не існувало, дослідники покладалися на три основні сили: м'язи людини, м'язи тварин та силу вітру.
Ось детальний огляд цих транспортних систем:
Сани Нансена та людська тяга
Найпоширенішим, але найтяжчим "транспортним засобом" були самі люди, впряжені у спеціальні сани.
Конструкція саней: Майже всі експедиції того часу використовували сани Нансена . Їх розробив норвежець Фрітьоф Нансен. Це були легкі, гнучкі дерев'яні сани з широкими полозами, скріплені не цвяхами, а шкіряними ременями. Це дозволяло конструкції втримуватись на нерівностях льоду, не ламаючись. Метод "Man-hauling" (Людська тяга): Це метод, коли команда дослідників надягала спеціальні брезентові упряжі і тягнула сани за собою.
Лижі
Хоча лижі — це індивідуальне спорядження, в Антарктиді вони стали повноцінним транспортним засобом. Без них пересування глибоким снігом було неможливим.
Маньчжурські поні
Це був унікальний і трагічний експеримент із використання копитного транспорту. Вперше ідею запропонував Ернест Шеклтон у 1907 році, а згодом її перейняв Роберт Скотт у 1910. Вони обрали білих поні з Маньчжурії, вважаючи їх витривалими до холоду. Проте експеримент провалився, поні були заважкі і їхні копита пробивали сніговий наст, тварини провалювалися по черево. Поні пітніли від навантаження, і піт миттєво замерзав на шкірі, переохолоджуючи тварину.
Їздові собаки
Найефективніший біологічний транспортний засіб в історії полярних досліджень.
Першим собак в Антарктиду привіз Карстен Борхгревінк у 1899 році. Але справжній результат показав Руаль Амундсен у 1911 році. Він перший досяг Південного полюсу, використовуючи як транспортний засіб гренландських хаскі.
Собаки легкі, тому не провалюються у сніг, швидкі, стійкі до морозу і сплять просто на снігу. Їдять концентрований корм або м'ясо тюленів/інших собак, що значно зменшує кількість багажу у порівнянні з поні.
За Мадридським протоколом 1991 року про охорону навколишнього середовища Антарктики, всі немісцеві види тварин мали бути вивезені з континенту. Це було зроблено, щоб запобігти передачі хвороб місцевим тваринам. Останні собачі упряжки були вивезені з Антарктиди у 1993 році, завершивши цілу епоху в історії досліджень.
Механічний транспорт На початку XX століття техніка була недосконалою: двигуни замерзали, а звичайні колеса грузли у снігу.
Автомобіль Arrol-Johnston (1907 рік)
Ернест Шеклтон привіз перший автомобіль. Це було авто з двигуном повітряного охолодження. Воно могло їздити тільки по твердому морському льоду, але в пухкому снігу було безпорадним.
Мотосани Волслі (англ. Wolseley, 1910 рік)
Роберт Скотт використав перші у світі гусеничні мотосани. Ідея була революційною, але виконання підвело: двигуни перегрівалися або ламалися від холоду, а гусениці злітали.
Antarctic Snow Cruiser (1939 рік)
Гігантський американський всюдихід, створений для експедиції Річарда Берда. Мав величезні гладкі колеса і був розрахований на рік автономної роботи. Він виявився повним провалом: його колеса просто прокручувалися у снігу.
Після Другої світової війни технології зробили ривок. Головною стала гусенична техніка.
M29 Weasel (1943 рік)
Легкий американський військовий гусеничний транспортер, розроблений для снігу. Він став дуже популярним у багатьох антарктичних програмах завдяки своїй легкості та прохідності.
Tucker Sno-Cat (1958 рік)
Американські всюдиходи з чотирма окремими гусеничними блоками. Вони стали одними з найвпізнаваніших символів наукового освоєння Антарктиди і широко використовувалися для перевезень між базами.
"Харків'янка" (СРСР, 1958 рік)
Легендарні важкі антарктичні всюдиходи, створені у Харкові на базі танка Т-54. Це були справжні "будинки на гусеницях" з житловими відсіками, кухнею та радіостанцією. Вони використовувались для створення санно-гусеничних поїздів та доставки вантажів углиб континенту, зокрема на станцію "Восток" та Південний полюс.
Сьогодні більшість станцій використовують уніфіковану техніку.
Hägglunds Bv 206 (1974 рік)
Конструкція: Зчленований всюдихід, що складається з двох секцій, з'єднаних гнучким вузлом. Обидві секції мають привід (гусениці крутяться і там, і там). Переваги: Дуже легкий тиск на сніг , плавучість (важливо при перетині тріщин з водою або морського льоду) та маневреність. Використовується майже всіма країнами, зокрема й на українській станції "Академік Вернадський".
PistenBully
Спочатку створені для підготовки гірськолижних трас, в Антарктиді вони використовуються для переміщення вантажів, розчищення снігу та буксирування саней.
У XXI столітті колеса повернулися в Антарктиду завдяки ісландським технологіям.
Toyota Hilux (Arctic Trucks)
Конструкція: Це серійні позашляховики, глибоко модифіковані ісландською компанією Arctic Trucks. Головний секрет — величезні шини низького тиску (до 44 дюймів). Переваги: Вони значно швидші за гусеничну техніку і споживають менше пального. Використовуються для швидких переїздів та доставки персоналу. У 2010-х роках на таких машинах було встановлено кілька рекордів швидкості досягнення Південного полюса.
Для доставки сотень тонн пального та обладнання на віддалені станції використовують санно-гусеничні поїзди.
Challenger (Caterpillar) та Case IH
Потужні сільськогосподарські трактори на гумових гусеницях. Вони тягнуть за собою довгі вервечки вантажних платформ (паливні цистерни на лижах, житлові модулі). Такий караван може йти кілька тижнів.
Див. також
Фрітьоф Нансен Роберт Скотт Ернест Шеклтон Карстен Борхгревінк Руаль Амундсен Річард Берд
Джерела
Nobel Prize - Fridtjof Nansen Robert Falcon Scott: "Scott's Last Expedition" (The Journals) Apsley Cherry-Garrard: "The Worst Journey in the World" Roald Amundsen: "The South Pole" (Vol. 1 & 2) Amundsen vs Scott - The Race to the Pole SPRI: History of Polar Exploration The Antarctic Snow Cruiser: A Forgotten Behemoth The Tucker Sno-Cat: History and Tech Проверка холодом (Часть 1) // Авто Тема: Журнал. — 2011. — № 13. Hägglunds All-Terrain Vehicle (Antarctica.gov.au) PistenBully Polar & Antarctic The South Pole Traverse (Logistics) Транспорт в Антарктиде: кто на чем ездил