Пара-цимен — це ароматична органічна сполука, що трапляється в природі. Його класифікують як алкілбензен, споріднений з моноциклічними монотерпенами. Його структура складається з бензенового кільця, заміщеного у пара-положенні метильною групою та ізопропільною групою. П-цимен нерозчинний у воді, але змішується з органічними розчинниками.
Ізомери Окрім п-цимену, існують два менш поширені геометричні ізомери - о-цимен, у якому алкільні групи є орто-заміщеними, та м-цимен, у якому вони мета-заміщені. П-цимен є єдиним ізомером, що трапляється в природі, як і очікується, відповідно до терпенового правила. Усі три ізомери утворюють групу цименів.
Поширення та біологічне значення п-цимен не має доведеної біологічної функції, однак він міститься в багатьох рослинах, таких як полин гіркий, бодян справжній, пімента китицевидна різні види м’яти (м'ята кучерява (Mentha spicata), м'ята блошина (Mentha pulegium), Mentha arvensis var. piperascens), камфора (Cinnamomum camphora), яловець (Juniperus communis) та розмарин. Найважливішими рослинами є коріандр (Coriandrum sativum, до 67 300 ppm в олії насіння), мексиканська гусяча лапка (Chenopodium ambrosioides, від 730 до 8000 ppm в рослині), (Peumus boldus, від 6000 до 7500 ppm в листі) та чабер садовий (Satureja hortensis, від 300 до 6000 ppm в рослині).
Використання п-Цимол є поширеним лігандом для комплексів рутенію. Вихідною сполукою є [(η6-цимен)RuCl2]2. Цей напівсендвіч-комплекс отримують шляхом реакції хлориду рутенію(III) з терпеновим α-фелландреном. Також відомий відповідний комплекс осмію.
Заходи безпеки Температура спалаху рідини становить 47°C, а температура самозаймання — 435 °C. В об'ємних частках у повітрі від 0,7 до 5,6% він утворює вибухонебезпечні суміші. ГДК для п-цимену не встановлена.
При вдиханні п-цимен спричиняє запаморочення, сонливість та блювоту. При контакті зі шкірою він знежирює її і викликає почервоніння шкіри та очей. При проковтуванні рідина призводить до діареї, головного болю, нудоти, непритомності, блювоти та сонливості.
Примітки