Нерухомість — Соціально-побутова драма, що торкається теми материнства, безпліддя, сімейних стосунків, зради та вихід зі складних стосунків, української письменниці Анни Грувер. Книга про втрати й переїзди, про злами, до яких не встигли звикнути, і нову реальність, яку ще не навчилися називати своїми словами. Опублікована у видавництві «Лабораторія» у травні 2025 року.
Про книгу Анотація книжки з сайту видавництва:2019 рік, літо. Миша, 26-річна аспірантка з Києва, їде до Кракова, щоб долучитися до міжнародного проєкту з дослідження життя мігрантів. Та скоро дівчина усвідомлює, що гасла про гуманізм – лише ширма для політичних ігор. Вона стикається із чужим болем і трагедіями людей, чиї життя руйнуються за зачиненими дверима. Насилля, зради й особисті втрати докорінно її змінюють. Якою ж Миша повернеться додому? І що на неї там чекає?
«Нерухомість» – це зріз людських доль перед пандемією, перед війною – історичні зсуви, як тектонічні зсуви, і наші життя, наче маленькі човники, що дрейфують у цьому океані білого шуму. Історія невпевненості і тривожності – про пам’ять, що зникає вже зараз за непомірним обсягом нової і нової інформації, болю, трагедій і руйнувань. І водночас історія про закоханість, що проривається, наче рослина через асфальт.
Про назву Від авторки:Нерухомість – це двозначна назва, і вона, звісно, не лише про майно. Це ще й (а може, передусім? залишаю це на ваш розсуд) небезпечний стан, закляклість, дрімота. Стан, із якого так важко буває вийти. Інколи нереально.
Для мене було необхідно зафіксувати цю зникаючу під новинами реальність, цей момент надламу у суспільстві. Зафіксувати і усвідомити.
Сюжет Роман «Нерухомість» простежує за Мишею, 26-річною київською аспіранткою, яка щоб знайти бодай якийсь сенс і втекти від всеперемелюючих щелеп, долучається до проєкту «Others: Who We Are», покликаного розповісти про проблеми мігрантів, і задля цього переїжджає до Польщі, влітку 2019-го. Відтак у полотно оповіді починають вриватися вставки інтерв’ю з людьми, що живуть із чорною дірою у сонячному сплетінні — війною, зґвалтуваннями, приниженням та розлукою. Здавалося б, чесні розмови на рівних.
Поступово відкривається інший рівень — «великий» проєкт виявляє політичні замовлення й маніпуляції сенсами, де навіть зміна однієї назви переінакшує цілу концепцію. Досвід насильства, зрад та особистих втрат примушує героїню переосмислити себе: ким вона повернеться додому і що там зустріне?
Композиційно книжка складається з сезонних «зрізів» — «Кінець серпня», «Середина листопада», «Початок березня» — і розділу «Війна», що підкреслює рух часу та наближення великої катастрофи.
Це історія про пам’ять, яка тоне в надлишку інформації, і про крихку закоханість, що проростає крізь асфальт буднів — зріз життя «перед» пандемією та повномасштабним вторгненням.
Критика "Над персонажами нависає засадниче питання «хто я?»: свідок-співучасник, що лишає масні сліди від пустих поглядів і доторків, чи хтось, готовий зарадити активним втручанням.
Передусім на нього відповідатиме головна героїня — соціологиня з доковідного Києва. Перелік її власних травм читачі отримують без затримок, фактично з перших же сторінок: родинний досвід розкуркулення у 1930-х, дорослішання без батька, анорексія в підлітковому віці, а також притирання до зраненості хлопця з Хрустального, чий дім окупований із 2014 року. Та разом із таким детальним анамнезом невідомим лишається ім’я дівчини. Його замінником стають два «псевдоніми»: Женев’єва (як відсилка до «Шербурзьких парасольок» і відповідних мелодраматичних терзань) та Миша. І от з Мишею все дещо неоднозначніше: мотивацій подібного називання є декілька, але на поверхню виходить найочевидніша — персонажка їсть «як миша»: мало і майже мікроскопічними шматочками. До того ж свідомо обирає веганство."
Валерія Сергєєва, — літературознавиця, літоглядачка.
Кому буде цікаво прочитати
тим, хто відчуває внутрішню розгубленість перед сучасною історією й шукає художнє осмислення її процесів; читачам, які цінують глибоку психологічну прозу про травму, пам’ять і тілесність; поціновувачам соціально чутливої літератури, де особисте нерозривно пов’язане з колективним; усім, хто шукає в літературі чесну вразливість.
Досягнення 2025 року був включена до довгого списку Книги року ВВС
Джерела