Франсуа Кенель (, 1542 або 1543, Едінбург, Шотландія (або Париж, Франція) — 1616 або 1619, Париж) — французький рисувальник і живописець. Представник школи Фонтенбло.
Біографія Хоча самі Кенелі стверджували, що походять від шотландської аристократії, ймовірно, їхнє походження було скромнішим і французьким. Франсуа був найстаршим сином і, швидше за все, учнем П'єра Кенеля (помер після 1574 року). Це був придворний художник Марії Гіз та її чоловіка, Якова V, короля Шотландії, разом з яким він переїхав до Голірудхаус. Там він одружився з Мадлен Дігбі, і їхня перша дитина, Франсуа, народилася в Единбурзі у 1543 або 1544 році. П'єр Кенель повернувся до Франції після народження другого сина, Ніколя. На відміну від сім'ї художників Дюмустьє, Кенелі залишалися пов'язані з гільдією живописців у Парижі, членами якої вони були. У документах ім'я Франсуа Кенеля з'являється вперше 1571 року у зв'язку із замовленням йому восьми портретів. Згодом працював на замовлення герцогині Лотарингської та короля Генріха III. 1609 року виконав першу мапу Парижа, присвячену королю і гравійовану П'єром Валле. Сучасники відзначали його скромність і безкорисливість.
1585 року надав ескіз для гобелена «Христос проповідує на сходах храму» для церкви святої Мадлен в Парижі. У серпні 1586 року уклав договір виконання рисунків для гобеленів із життя Богородиці для Рене де Гіз Лотарингської, настоятельки монастиря Сен-Пьер-ле-Дам в Реймсі і сестри Марії де Гиз. Вісім гобеленів й ескізи для них були в 1,5 ліктів заввишки та 10,25 ліктя завдовжки. На кожному мав розміщуватись герб Лотарингської династії у центрі.
Одружився з Шарлоттою Рішандо, яка народила чотирьох дітей. Овдовівши, 1584 року знову одружився з Маргарет Массон, від якої у нього було десять дітей, зокрема: Ніколя і Августин, художники, і Жак Кенель, книготорговець (а його син Паск'є Кенель був знаменитим янсеністським богословом).
Декоратор, живописець вівтарів і творець малюнків для гобеленів, Кенель був насамперед портретистом. Підписаних художником мальовничих робіт збереглося лише дві (в обох випадках художник скористався монограмою «FQ»): «Портрет хлопчика» (перебуває у приватних колекціях) і «Портрет Мері Енн Волтман, придворної дами Марії Стюарт» (1572, Althorp House, Нортгемптоншир). Мистецтвознавець Дим'є приписує йому на основі близькості творчої манери до цих двох портретів не менше 190 малюнків, більшість з яких зберігаються в Національній бібліотеці Франції та бібліотеці Boldéienne. Багато робіт художника були гравійовані (серед граверів, які співпрацювали з ним, Томас де Льо та Мішель Лан). Як і Косм Дюмустьє, Франсуа Кенель був другом Сезара Нострадамуса (сина Мішеля Нострадамуса), який високо оцінив його у двох листах від 1617 та 1629 років.
Особливості творчості Зазнав значного впливу П'єра Дюмустьє та Жоржа Боба. Фрагмент, присвячений творчості Франсуа Кенеля. У деяких роботах простежується вплив Франсуа Клуе. У портретах показував звичайність придворних; іноді мистецтвознавці зіставляють їх з анекдотами тієї пори, що демонструють ту саму розв'язність і показну екстравагантність, проте ці портрети далекі від реалізму. Вони повністю позбавлені героїзму попередньої ери. У творчості Кенеля спостерігається поступовий перехід від олівцевого до мальовничого портрета. Він переносить акцент із конструктивізму на чуттєвість. Художник сприймається як родоначальник салонного та парадного портрета. Для портретів характерна грація та зовнішній блиск, але вони свідчать про слабке знання художником анатомії.
Галерея
Примітки
Литература
Histoire de l' Art au XVIe siècle: Documents du Minutier Central des Notaires de Paris. Grodecki, Catherine, ed. Vol. 1. Archives Nationales. 1985. P. 290—291, 314 nos. 410. 411, 412, 470.
Посилання