Болеслав Миколай Ятельни́цький-Яци́на (; 2 січня 1890, Субітівка, Волинь — 26 жовтня 1972, Единбург) — польський воєначальник, бригадний генерал.

Біографія Розпочав військову службу в Імператорській російській армії. У 1911 році був підвищений до лейтенанта піхоти. Воював у Першій світовій війні на німецькому фронті. Командував піхотною ротою і був підвищений до капітана.

З серпня 1917 по січень 1918 року був комендантом Школи прапорщиків та командиром Легіону кадетів у 1-му Польському корпусі в Росії. Після капітуляції корпусу, з липня по листопад 1918 року, командував батальйоном, а пізніше 3-м піхотним полком Польських збройних сил. 30 січня 1919 року, захищаючи село Сіморадз, 3-й батальйон під його командуванням бився проти чеських військ, які були вп'ятеро сильнішими за інші. 26 лютого він вступив до Цешина на чолі 3-го батальйону, через два дні вирушив до Східної Малопольщі, а 5 березня прибув з батальйоном до Судової Вишні.

У березні-травні 1919 року — командир оперативної групи «Садова Вишня» в боротьбі проти українців, а потім — тимчасовий командир 8-го піхотного полку. 17 травня 1919 року генерал Юзеф Довбор-Мусницький, головнокомандувач збройних сил у колишньому прусському розділі, призначив його «керівником піхотної школи у формуванні» в Познані. 14 листопада 1919 року її перейменовано на Великопольську піхотну кадетську школу, 11 липня 1920 року переміщено до Бидгощу, а 1 серпня 1922 року перетворено на Офіцерську школу для унтерофіцерів. У початковий період існування школи він поєднував обов'язки коменданта школи з викладачем «Польової служби». 3 травня 1922 року йому присвоєно звання полковника, старшинство набрало чинності 1 червня 1919 року, і він посів 128-е місце в офіцерському корпусі піхоти. 17 березня 1927 року його призначили командиром піхоти 4-ї піхотної дивізії в Торуні. З 6 грудня 1929 по 10 липня 1930 року він навчався на 4-му курсі Центру вищих військових студій у Варшаві. Тим часом (27 лютого 1930 року) він став головою Комісії з відбудови Модліна, а 31 березня 1930 року був звільнений з посади командира піхоти 4-ї піхотної дивізії. Після завершення курсу його призначили помічником командира корпусного округу № 9 у Бресті з питань підкріплення. 27 серпня 1931 року він підготував звіт для начальника штабу про загальну роботу Комісії з відбудови Модліна, а 15 жовтня 1930 року надіслав йому остаточний план дислокації військових частин у межах Модлинської фортеці. 10 грудня 1931 року його підвищили до бригадного генерала зі старшинством, що діє з 1 січня 1932 року, та він посів перше місце в генеральському корпусі. З 1937 по вересень 1939 року він обіймав посаду заступника командира корпусного округу № 5 у Кракові. З вересня 1939 року обіймав посади заступника командувача армії «Краків» та командувача армії «Карпати».

Після оборонної війни 1939 року він пробрався до Франції через Угорщину, де був призначений командиром Центру офіцерів у Серизе. Після поразки Франції евакуювався до Великої Британії, де очолив Збірний пункт офіцерів у Ротсей. З квітня 1941 по вересень 1946 року обіймав посаду заступника голови Військового трибуналу. Після демобілізації оселився у Великій Британії.

Похований на Центральному муніципальному цвинтарі в Глівіце (сектор D9-1-7).

Нагороди Хрест «За оборону Тешинської Сілезії» 1-го класу (2 жовтня 1919) Пам'ятна медаль «За оборону Тешинської Сілезії» Орден Відродження Польщі, офіцерський хрест (2 травня 1922) Virtuti Militari, срібний хрест (№ 7300; 17 травня 1922) Хрест Хоробрих Золотий хрест Заслуги з мечами Золотий хрест Заслуги (19 березня 1935)

Література