Басейн Горині — водозбір річки Горинь із загальною площею 27,7 тис. км². Поширюється на терени України та Білорусі.
Загальна інформація На територію України припадає 26,5 тис. км² (8,25 тис. км² — Хмельницька область) із загальної площі басейну, Білорусь — 1,2 тис. км². Заліснення басейну становить 18 %, поширене в основному в пониззі. Поверхня басейну здебільшого розорана (60 %). Живлення переважно снігове, частково дощове та підземне. До осушення 6 % площі басейну займали болота. Заплавні луки частково розорані, окультурені або під пасовищами, що веде до їх деградації та змиву органічних, бактеріальних і твердих стоків у річкове русло.
Найбільші притоки Горині: ліві — Бережанка, Вирка, Вілія, Горинька, Зарнівка, Лепеха, Мельниця, Сирень, Сошень, Стубазка, Тростянка, Устя, Чаква; праві — Богушівка, Боркова, Видава, Глибока Долина, Гнилий Рів, Жильжанка, Жирак, Замчисько, Зульня, Калинівка, Косма, Луб'яхівка, Очеретинка, Полква, Понора, Случ, Цвітоха.
Антропогенний вплив Головна річка Басейну — Горинь — зарегульована водосховищами та ставками. Воду використовують для технічних та господарських потреб. На річці розміщені міста Ізяслав, Славута, Дубровиця.
Значний вплив на басейн чиниться з боку енергетики та промисловості. У верхів'ї Горині розміщується Хмельницька АЕС, яка забирає воду з річки для підживлення водойми-охолоджувача, спорудженого на річці Гнилий Ріг, що призводить до значного зменшення стоку Горині під час весняного водопілля. Це призводить до замулення річки, руслової ерозії, зменшення обміну між руслом і заплавою, стагнації. Нижче Рівного негативний вплив на якість води здійснює «Рівнеазот» через скиди стічних вод та дощові води з промислового майданчика.
У басейні Горині на території Хмельницької області, з басейном Случі включно, нараховано біля 280 об'єктів рибогосподарського, рекреаційного, гідроенергетичного призначення та загального водокористування, серед них Теофіпольське, Мислятинське, Ізяславське водосховища та водойма-охолоджувач Хмельницької АЕС. Там же споруджено три гідроелектростанції — Теофіпольська, Мислятинська та Полянська.
Примітки