Дмитро́ Іллі́ч Ле́щенко — учасник революційного руху в Росії, соратник Леніна, один з перших організаторів радянської кінематографії, завідувач Всеросійським фотокінематографічним відділом (ВФКО) Наркомпросу РРФСР (1919—1921), засновник і професор .
Біографія Народився 1876 року в Миколаєві в родині робітника. У 1895 році вступив на природничий факультет Петербурзького університету. У студентські роки приєднався до революційного руху. У 1900 році став членом РСДРП, вів пропаганду серед робітників Невської застави. У 1902 році закінчив університетПетербургский университет и революционное движение в России . Л., 1979..
У роки Першої російської революції став членом «хімічної групи», створеної в грудні 1905 при ЦК РСДРП. Відповідальний за серійне виробництво бомб.
У цей період він також виконував обов'язки постійного секретаря більшовицьких газет «Волна», «Вперед», «Эхо», що виходили в Петербурзі, і майже щодня бачився з Леніним. Нелегальну роботу прикривав службою на миловарному заводі Жукова на Ліговці. Його трикімнатна квартира неподалік від заводу використовувалася в конспіративних цілях. Тут часто бували Ленін, Крупська, Луначарський, Воровський та ін. Надалі допомагав створювати нові явочні квартири, також виступав агітатором ЦК. Делегат V з'їзду РСДРП (1907). У революційних колах відомий під псевдонімом Шатов.
У 1907 році йому довелося покинути Петербург і оселитися поблизу маяка Стірсудден у Фінляндії, неподалік від будинку Книповича, де жили Ленін і Крупська.
Активний учасник Лютневої революції, працював секретарем редакції «Известий Петроградского Совета рабочих и солдатских депутатов». У 1917 році працював з Н. К. Крупською у Виборзькій районній думі секретарем культурно-освітньої комісії.
У 1917 році фотографував Леніна в Розливі для конспіративного паспорта на ім'я робітника Сестрорецького заводу Іванова.
З листопада 1917 по 1920 рік — секретар Державної комісії з освіти, секретар Наркомпросу РРФСР.
У 1918 році очолив Петроградський кінокомітет, у грудні 1918 року — Центральний кінокомітет у Москві. Засновник і професор . Зіграв роль професора в одному з перших радянських ігрових фільмів «Ущільнення» (1918).
З 1919 по 1921 рік керував Всеросійським фотокінематографічним відділом Наркомпросу РРФСР, першою організацією з управління кіносправою в межах всієї РРФСР. Брав участь в організації 1-ї Державної школи кінематографії.
У січні 1922 року призначений завідувачем Петроградського окружного фотокіновідділу ПОФКО, на базі якого 9 травня 1922 року заснували нову кіноорганізацію — «Севзапкино» (Північно-західне кінофотоуправління). Очолював «Севзапкіно» до середини 1923 року. У березні 1923 року увійшов до складу Художньої ради «Держкіно».
У 1923—1929 роках обирався членом Петроградської, а потім Ленінградської міської ради.
З 1924 по 1929 рік — директор Ленінградського державного фотокінотехнікуму.
З 1923 по 1937 рік працював завідувачем кафедри неорганічної хімії .
Помер після тяжкої хвороби 9 листопада 1937 року в Ленінграді.
Бібліографія
Переклади, наукова редакція
Примітки