Жозе́ Едуа́рду Фра́нку (; 17 лютого 1969, Машіку, Мадейра) — португальський історик, професор Університету Аберта, президент ради Центру глобальних досліджень, президент ради кафедри ЮНЕСКО з глобальних досліджень та президент кафедри () з глобальних досліджень (Університет Аберта). Член Португальської академії історії. Відомий українській спільноті, насамперед як один з авторів книги «Голодомор (1932—1933) — невідома українська трагедія» ().

Наукові ступені Він має ступінь з теології Католицького університету Португалії (1995); ступінь магістра із сучасної історії Португалії на факультеті літератури Лісабонського університету (1999) та ступінь магістра наук про освіту факультету психології та наук про освіту Лісабонського університету; докторський ступінь з історії та цивілізації Паризької школи вищих досліджень соціальних наук (2004); та докторський ступінь з культури в Університеті Авейру (2005).

Наукова діяльність

Він розробив оригінальні дослідження в галузі португальської міфології та основних історичних суперечок, які позначили культурне, політичне та релігійне життя Португалії, і є автором великої кількості праць у цій галузі.

Він координував масштабні дослідницькі проєкти, такі як Історичний словник релігійних орденів, Повне зібрання творів отця у 14 томах та Таємні архіви Ватикану в 3 томах. Його бібліографія включає, зокрема, поглиблені дослідження про Антоніу Вієйру, єзуїтів та маркіза Помбала. Разом з він керував великим португальсько-бразильським проєктом під назвою «Vieira Global», який включає публікацію Повного зібрання творів отця Антоніу Вієйри у 30 томах, підготовку Словника отця Антоніу Вієйри та публікацію добірки творів цього барокового автора 20 мовами з великим міжнародним тиражем. Разом з він координував проєкт «Піонерські твори португальської культури», який був опублікований видавництвом у 30 томах. Він також координував проєкт «Культура в негативі», результатом якого стала публікація «Словник антис: Португальська культура в негативі».

У співпраці з Беатою Цєшинською (), Аною Прокопишин () та Луїшем де Матушом Рібейру () випустив книгу «Голодомор (1932—1933) — невідома українська трагедія» , котра вийшла друком в Португалії у видавництві Grácio Editor в червні 2013 року.

Відзнаки 2015 — Медаль за культурні заслуги Португальської держави, найважливіша нагорода, що вручається урядом Португалії на знак визнання його заслуг у сфері культури та науки. 2018 — Премія Маріано Гаго за поширення наукових праць Португальського товариства авторів (спільно з Карлосом Фіольяйшом). 2023 — Медаль Антоніу Паїма «За заслуги», Орден «За заслуги бразильської думки» (Бразильська академія літератури, Бразилія). 2024 — Премія за гастрономічну літературу (за працю «Світова історія португальської кухні»), Міжнародна академія гастрономії, Франція. Диплом та медаль Дома Педру IV — Батька нації, у лицарському ступені Командора (ABRASCI — Бразильська академія наук, мистецтв, історії та літератури, Бразилія).

Почесний доктор Університету Пантеон-Ассас, Франція (2025). Є членом Ради директорів Центру літератур португальською мовою Лісабонського університету, яку обіймає з 2013 року. Він є координатором-дослідником Європейського інституту культурних наук імені Падре Мануела Антунеша (з 2011 року), членом Вищої ради Історичного товариства незалежності Португалії (з 2012 року), членом ради директорів Португальського товариства риторики (з 2012 року), а також є членом інших установ та академій.

Примітки

Джерела