Інтернет-вігілантизм — це здійснення вігілантських практик за допомогою Інтернету. Термін охоплює «самостійне правосуддя» щодо шахрайських дій, правопорушень або поведінки, що не пов’язана з Інтернетом.
Історія Зростання медіаграмотності та активності в мережі дало змогу окремим користувачам застосовувати специфічні для Інтернету методи впливу на осіб, яких вони вважають винними, але щодо яких не було порушено офіційного кримінального провадження або яких не притягнуто до відповідальності системою правосуддя.
Інтернет-вігілантизм сформувався на початку 2000-х років і згодом розвинувся у широкий набір практик, включно зі зламом, «байтом» (провокацією), публічним осудом. Характер і мотиви таких дій змінюються залежно від країни та політичного контексту, а взаємини з державною владою варіюються. Активність здійснюють як окремі інтернет-користувачі, так і організовані групи.
Опис Поняття «інтернет-вігілантизм» охоплює публічні дії покарання або засудження, спрямовані на формування громадської думки та «взяття правосуддя у власні руки» через націлене спостереження, небажану увагу, негативну публічність, тиск або стримування. Доцент соціології Бенжамен Лавлак виокремлює чотири основні форми інтернет-вігілантизму: позначення, розслідування, переслідування та організоване публічне викриття. Деякі дослідники застосовують до цих практик термін Sousveillance, оскільки такі дії становлять різновид міжособистісного спостереження та ґрунтуються на припущенні, що сором може виступати інструментом соціального контролю.
Августе Дементавічене описує це явище через поняття «роїв» — короткочасних онлайн-об’єднань користувачів, сформованих для досягнення спільної мети.
Межа між інтернет-вігілантизмом і кібербулінгом є нечіткою, оскільки обидва явища можуть включати публічне приниження. Кібербулінг інколи здійснюється під приводом боротьби за «справедливість», коли викривач фактично переслідує ціль, але раціоналізує це «вищими» мотивамиChang, Lennon Y. C.; Poon, Ryan (2017-12). Internet Vigilantism: Attitudes and Experiences of University Students Toward Cyber Crowdsourcing in Hong Kong. International Journal of Offender Therapy and Comparative Criminology (англ.). 61 (16): 1912—1932. . ISSN 0306-624X.. Кібербулінг зазвичай передбачає поширення приватної інформації з метою приниження особи, але його метою здебільшого є безкарне переслідування, а не соціальні зміни.
Цифровий вігілантизм може перетинатися з цифровим активізмом, оскільки поширення інформації та «збільшення видимості» проблеми здатні посилювати суспільне обурення. У деяких випадках ці тактики застосовуються у кампаніях цифрової соціальної справедливості, таких як #MiTuInChina.
Методи
Онлайн-шеймінг Публічне засудження або приниження користувачів в Інтернеті. Особи, які стають об’єктами шеймінгу, не завжди здійснюють соціально засуджувані дії. Онлайн-шеймінг може використовуватися як помста (наприклад, у формі порнопомсти), переслідування, шантаж чи погрози. Сприйняття таких дій залежить від емоцій, культури соціальних медіа та медіаландшафту.
Доксинг Публікація персональних даних у відкритому доступі з метою соціального покарання. У 2019 році Сенат Кентуккі запропонував законопроєкт про заборону доксингу дітей після інциденту з підлітком Ніком Сендманом та активістом Натаном Філліпсом, відео якого стало вірусним. Батько Сендмана стверджував, що його син зазнав «найбільшої в історії Інтернету атаки у твіттері на неповнолітнього».
Реінтегративний шеймінг Публічний осуд, спрямований на засудження поведінки, а не людини. Передбачає можливість «повернення» особи до спільноти. Базується на застосуванні сорому як інструмента соціального контролю та стримування від порушення норм.
Живий пошуковий рушій Практика Human flesh search engine виникла у Китаї на початку 2000-х років. Вона передбачає колективний пошук інформації користувачами онлайн-форумів для здійснення інтернет-«полювання».
Інформаційна ентропія У контексті інтернет-вігілантизму цим терміном описують дії, спрямовані на порушення роботи онлайн-сервісів.
DoS-атаки DoS та DDoS — форма інформаційної ентропії, коли на сайт спрямовується надмірна кількість запитів, що робить його недоступним. Популярність таких атак зросла після появи Low Orbit Ion Cannon (LOIC), відкритого програмного забезпечення, яке дає змогу здійснювати DoS-атаки.
Хактивізм Хактивізм використовується як форма політичного активізму.
Скам байтинг Взаємодія з шахраями з метою їх покарання, витрати їхнього часу і ресурсів. Деякі учасники, як-от Джим Браунінг, проводять розслідування, проникають до центрів телефонних шахраїв і втручаються у випадки, коли жертви втрачають гроші.
Активізм проти крадіжки особистості Близький до скам байтингу, але зосереджений на випадках крадіжки персональних даних.
Примітки